КНЯЗЬ ВОЛОДИМИРВеликий князь Володимир, син Святослава, був видатним державним і політичним діячем. За його правління Київська Русь досягла небувалого розквіту, утвердилася як могутня, високо- розвинута держава. Запровадивши християнство, Володимир завершив об’єднання східнослов’янських земель у складі Київської Русі. Його ім’я стало символом державного розуму, єдності, високих духовних устремлінь.Якщо Святослав більше відзначився як воєнний стратег, то його син Володимир пішов значно далі, залишивши в історії Русі глибокий слід, повернувши її розвиток у нове русло. Прийняття християнства мало величезне значення. Воно підняло роль київської влади, стало тією могутньою силою, яка зміцнила державу та національну єдність, а ім’я Володимира обезсмертило в легендах, переказах, літописах, билинах, героїчних піснях. Володимир здійснив мрію, яку плекала мудра й далекоглядна княгиня Ольга.Володимир з’явився в той трагічний час, коли молоду Русь на шматки розривали міжусобиці та чвари князів, різкі протиріччя між трудовим людом і власниками. Благодатні землі спустошували численні напади зовнішніх ворогів, залишаючи руйновища й пожарища. Святослав відкрив Русі очі, підняв її з колін, при Володимирові вона гордо підвела голову, розправивши плечі.Любов до Русі - головна рушійна сила енергії Володимира, джерело його доброчесності, мудрості, відвертості, гордості за те, що «я єсмь» (Л. ГуцалоЗАВДАННЯ: Сформулюйте й запишіть два запитання за текстом, які націлювали б на розкриття основного змісту прочитаного​

Чому ім'я князя Володимира стало символом державного розуму, єдності, високих духовних устремлінь?

Чому час молодої Русі вважають трагічним?

Ось і настала прекрасна пора. І  це осінь.

Осінь - чарівниця яка своїми різнокольоровими барвами розмальовує дерева. Весь ліс стоїть в жовтих, червоних та помаранчевих кольорах. Білочки готують запаси перед суворою зимою. Ведмідь готується до сну. Птахи відлітають у теплі краї. Тільки сіренький зайчик збирається одягнути шубку. Теплий та грайливий вітерець шелестить листям. І десь з оклоці чутно дитячий сміх. Щасливі діти збирають букети з листя і потім дарують мамам. Але скоро закінчиться осіньі настане холодна зима.

Объяснение:

У сиву давнину, коли тільки розпочиналося на світі життя, з’явився в одному краю птах Кук, котрий їв інших пташок. Стали птахи мудрувати, як його спекатися. Вирішили, що краще їм переселитися в інші краї, тоді Кук, не маючи чого їсти, здохне.

Так птахи і зробили — полетіли на край світу, а Кука залишили самого.

Минув якийсь час. Вирішили птахи послати когось із своїх подивитися, чи ще живий Кук. Послали ластівку.

Кук, вже добре зголоднілий, забачивши ластівку, напав на неї, але в’юнка ластівка вирвалася з його лабет. Тільки кілька пір’їнок з її хвоста лишилося в Кука. От з того часу хвіст у ластівки наче обрізаний.

Повернулася ластівка й розповіла птахам про Кука. Згодом у рідні краї надумала полетіти зозуля, але вона знесла яєчка і саме збиралася їх висиджувати. За неї інші птахи погодилися пташенят висиджувати. Полетіла зозуля і також застала Кука ще живого, але вже зовсім худого і безсилого, тому стрибнула на нього і одразу заклювала. Полетіла зозуля до пташок і ще здалека закувала:

— Ку-ку, ку-ку!

Птахи повернулися в рідні краї, а зозулиних діток довелося з того часу іншим пташкам висиджувати, бо зозуля відтоді нічого більше не робить, як тільки вихваляється, що заклювала Кука.