Художник/портретист, диск/жокей, експрес/пошта, євро/ ринок, завод/гігант, інтер/фаза, віце/президент, карт/бланш, кокер/спанієль, кока/кольний, зменшено/пестливий, дівчина/горлиця, навчально/тренувальний, національно/державний, круто/гори, легко/крилий, зав/відділу, зав/лаб, зав/літ, зав/кадрами, креп/сатин, першо/початок, люля/кебаб, льотчик/випробувач, само/вимогливий, лісо/транспортний, літерно/звуковий, лірично/пісенний, лінійно/стрічковий, лінгво/ культурний, Лисичка/сестричка, кіло/тонна, кіловат/година, суспільно/трудовий, історико/філологічний, ля/ля/ля, сон/ трава.

                                        Додаток

Квіти пахнуть цвітом. Цвітом-додаток

Сонце гріє ласкавими промінчиками. Промінчиками-додаток

Місяць світить нічним сяйвом.  Сяйвом-додаток

                                      Означення

У тарілці лежали смачні цукерки. Смачні-означення

Школярі чекають на літні канікули. Літні-означення.

На зеленій галявині гуляють діти. Зеленій-означення

                                        Обставина

Скоро настане весна. Скоро-обставина

На вулиці радісно гуляли діти. Радісно-обставина.

Зимою все стає білосніжним. Зимою-обставина.

Объяснение:

Мені дуже подобається байка Г. Сковороди "Голова і Тулуб". У ній письменник порівнює людей, які вихваляються зовнішнім, та тих, хто збагнув неоціненність та важливість внутрішнього світу людини. Пихатий Тулуб вихваляється перед Головою своєю одежею, своїми розмірами і своїм нібито важливим значенням, тоді як Голова розуміє (на те вона й голова!), що одяг та пиха не роблять людину людиною. Як казали давні римляни, борода не створює філософа. Тобто зовнішні риси не варто ставити вище за внутрішні, духовні. Цікавою видалась мені і байка "Жайворонки", схожа за проблематикою. Досвідчений Жайворонок каже: "Не той орел, хто літає, а той, хто легко сідає..." Про значення титулів (точніше майже повну відсутність того значення) розповідає нам байка "Олениця та Кабан", у якій Кабан став бароном, проте залишився "свинею" — як в прямому, так і в переносному значенні... Прекрасну філософську ідею сродної праці Г. Сковорода висловив і у байці "Бджола та Шершень"

До появи байок Г. Сковороди в тогочасній українській літературі байки існували лише як елемент інших великих творів. Григорій Сковорода створив настільки яскраві приклади цього жанру, що їх самобутність не викликала жодного сумніву! У своїх байках Сковорода алегорично висловлює основні ідеї своєї філософії: ідею сродної праці, необхідність цінувати духовне вище за матеріальне, ідею самопізнання та духовного вдосконалення людини, роздуми над проблемами виховання та самої сутності людського життя. Це такі важливі питання! Як же філософ зміг втілити їх в такому, на перший погляд, розважальному жанрі, як байка? Насамперед він майстерно добирав сюжети для своїх байок. В образах тварин, птахів, рослин ми одразу ж впізнаємо певні риси людської вдачі, певні типи людей. Тому читач отримує одразу "два в одному": і цікавий сюжет, і повчальний зміст. Для досягнення більшого виховного ефекту Г. Сковорода ділить байку на дві частини: в одній він викладає сюжет, у другій — мораль до цього сюжету, пояснення та підтвердження тих думок, що вже самі на в уважного читача. Повчальну частину сам письменник назвав "сила". І дійсно, байки Сковороди мають надзвичайну силу: силу очищувати людей, змінювати на краще їхні душі, виправляти їхні життєві принципи...