Можете зробити розбір реченнів підкресливши головні члени речення, визначити який вид цього речення (Складносурядний, складнопідрядний або якийсь інший) та зробити схему 1. Щастя подібне метелику: чим більше ловиш його, тим більше воно вислизає, але якщо ви перенесете свою увагу на інші речі, воно прийде і тихенько сяде вам на плече. 2. Якщо ви хочете, щоб життя посміхалося вам, подаруйте йому спочатку свій гарний настрій. 3. Щастя - як здоров'я, його не помічаєш - значить воно є.

Бути дисциплінованим – означає виконувати правила, які підтримують порядок в житті. Дисципліна приносить безпеку і полегшує життя. В дійсності, дотримуватись чіткої системи – це природний стан. Для потягу природно рухатись рейками. Для річки природно текти між берегами. Якщо порядок порушується, це приносить багато складнощів і великі збитки.

Однак має бути внутрішнє бажання дотримуватись правил, тоді дисципліна приймається з любов'ю. Коли дисципліна нав’язана зовні чи має показний характер, вона не може існувати довго. Вона перетворюється на пута і викликає роздратування. Залишаючись наодинці, людина ігнорує її.

Коли щось не ладиться і настрій псується, тоді дисципліна допомагає дотримуватись заведеного порядку і таким чином рухатись вперед, зберігаючи стабільність.

Дисципліна – це повага до життя і повага до себе. Коли є певний розпорядок, не доводиться багато думати, що робити далі, не виникає збентеження, яке витрачає час, людина багато встигає зробити. Роблячи все вчасно, вона здобуває повагу інших. Складайте план дій, а також план роботи для свого розуму.

Дисциплінована людина дотримується того, що приносить благо душі та тілу. Вона вміє управляти своїм розумом і своїми органами чуття: що слухати і що не слухати, на що дивитись і що не помічати, що говорити і що не говорити, про що думати і про що не думати. Самодисципліна допомагає позбавитись марного, спрямувати енергію в потрібне русло і, в результаті, наповнитись силою та щастям.

Завдяки самодисципліні людина досягає високої мети, бо не відкладає свої зусилля, не звертає з обраного шляху. Вона зосереджена на необхідному.

Настала довгоочікувана весна. З-під землі з'явилася зелена стрілочка. Вона швидко розділилася на два листочки. Листочки стали широкими. А між ними з'явився маленький, тоненький паро­сток.

 

Він піднявся, нахилився до одно­го листочка й одного чудового ранку розцвів білими Дзвіночками. Це були Дзвіночки Конвалій.

 

Білі Дзвіночки Конвалій побачив маленький хлопчик. Його вразила кра­са квітів.

 

Він не міг відірвати око од них. Хлопчик простягнув руку, щоб зірвати квіти, на що т ли:

— Хлопчику, для чого ти хочеш нас зірвати?

— Ви мені подобаєтеся. Ви дуже красиві. — відповів хлопчик.

 

— Добре, — сказали Дзвіночки Конвалій, тихо зітхнувши. — Зривай, але перед тим, як зірвати, скажи, які ми красиві.

 

Хлопчик подивився на Дзвіночки Конвалій. Вони були прекрасні. Вони були схожі й на біту хмаринку, і на крило голуба, і ще на щось дивно красиве.

 

Хлопчик усе це відчував, але сказати не зміг. Він стояв біля Дзвіночків Конвалій, зачарований їх красою. Стояв і мовчав. — Ростіть, Дзвіночки, — тихо ви­мовив хлопчик.

Объяснение: