1. До складної синтаксичної конструкції з сурядним і підрядним зв’язком належить складне речення. а) Соломія не знала, як і коли це сталося, – втома і шум комишу приспали її. б) Остап подавсь на розвідки і скоро вернувся, щоб заспокоїти Соломію: скрізь тихо, спокійно, днина тепла й ясна. в) Гості почали прощатись, але тут Тетяна Степанівна згадала, чого вона, властиве, прийшла. г) Кілька разів Остап ускакував у воду мало не по пояс, часто Соломія з розгону натикалася на кущ верболозу, але кожен раз вони давали собі раду і знову мчали вперед, добуваючи останні сили. 2. Усі типи зв’язку (безсполучниковий, сурядний і підрядний) характерні складній синтаксичній конструкції. а) Признаюсь – заздрю планетам: вони мають свої орбіти, і ніщо не стає їм на їхній дорозі. б) Пропасниця тіпала, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що Остап на превелику силу діставав собі воду. в) Удень я здригався, коли чув за собою тінь від людини, і з огидою слухав ревучі потоки людського життя, що мчали назустріч, як дикі коні. г) Сон раптом щезає, як змитий водою, і баба чує своє маленьке тіло, якому твердо і зимно лежати долі, на тоненькій ряднині, у вогкім кутку. 3. До складної синтаксичної конструкції: “Якийсь зелений хаос крутився круг мене і хапав бричку за всі колеса а неба тут було так багато що очі тонули в нім як в морі та шукали за що б зачепитися” (розділові знаки пропущено) - входить. а) Три частини. б) Чотири частини. в) П’ять частин. г) Шість частин. 4. До складних речень з різними видами зв’язку належать синтаксичні конструкції. а) Зростала певність, що все скінчиться добре, – і Соломія зазнає ще щасливого життя. б) Глибока ніч цілою вагою налягала на груди та не давала дихати, а думки несміло знов мацали мозок, ворушились і розгортались. в) По чорній річці поміж білими берегами прудко пливе човен, тане вдалині й обертається в цятку; за ним несе вода другий, порожній, хлюпає в його білі боки і фарбує їх у чорний колір. г) Гарний сильний голос співав на воді, все наближаючись, все зміцнюючись, і турки заслухались. 5. Правильно вжито розділові знаки в складних синтаксичних конструкціях. а) Тепер поле все ширше розкривало свої рамена, все далі розстеляло свою одежу, і коли хлопець зійшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви, зелена пляма низької луки, далека смужка. лісу. б) Покірливо дав я себе забрати і, поки залізо тряслось та лящало, я ще раз, востаннє, вбирав у себе спокій рівнини, синю дрімоту далеких в. в) Квартири Чубинських гості добре не знають, бо вони недавно переїхали сюди, а коли побачать замкнені віконниці, то подумають, що дім порожній. г) У вікна било полудневе проміння і видно було, як цілим морем пливли кудись ще зелені ниви, дев’ятсот десятин панського поля, що спускалося часом у балку, а потім здіймалося знову, як хвиля. 6. Речення: «Соломії не так жалко було себе, як Остапа; вона уявляла собі, як він тепер лежить хворий і самотній у пущі і виглядала його з очеретів» - має: а) Сурядний і підрядний зв’язок. б) Безсполучниковий і підрядний зв’язок. в) Безсполучниковий і сурядний зв’язок. г) Безсполучниковий, сурядний і підрядний зв’язок. 7. Текст – це: а) група слів, словосполучень та речень; б) висловлювання, що складається з кількох речень; в) група речень, об'єднаних темою та головною думкою; г) кілька мікротем. 8. Головна думка тексту – це: а) те, чого текст навчає, що схвалює або засуджує; б) його зміст, те, про що в ньому розповідається; в) висновок, що робить автор; г) головна мікротема. 9. Заголовок тексту повинен відображати: а) тип мовлення; б) тему та головну думку тексту; в) “відоме” та “нове”; г) стиль мовлення. 10. Тема тексту – це: а) те, чого текст навчає, що схвалює або засуджує; б) його зміст, те, про що в ньому розповідається; в) оцінка предмета чи явища; г) “відоме” і “нове”. 11. Речення в тексті пов’язані за до а) займенників, абзаців, іменників, теми; б) синонімів, власних назв, мікротем; в) повторів “відомого” і “нового”, прикметників, головної думки; г) займенників, сполучників, синонімів, повторів, спільнокореневих слів. 12. Тематичне речення – це: а) тип мовлення; б) яким закінчується абзац в) “відоме” та “нове”; г) яке передає основну думку, висловлену в абзаці.