Відповідь:
Н.в. чотириста сімдесят шість
Р.в. чотирьохсот сімдесяти (сімдесятьох) шести (шістьох)
Д.в. чотирьомстам сімдесяти (сімдесятьом) шести (шістьом)
З.в. чотириста сімдесят (сімдесятьох) шість (шістьох)
О.в. чотирмастами сімдесятьма (сімдесятьома) шістьма (шістьома)
М.в. чотирьохстах сімдесяти (сімдесятьох) шести (шістьох)
Н.в. триста п'ятдесят дев'ять
Р.в. трьохсот п'ятдесяти (п'ятдесятьох) дев'яти (дев'ятьох)
Д.в. трьомстам п'ятдесяти (п'ятдесятьом) дев'яти (дев'ятьом)
З.в. триста п'ятдесят (п'ятдесятьох) дев'ять (дев'ятьох)
О.в. трьомастами п'ятдесятьма (п'ятдесятьома) дев'ятьма (дев'ятьома)
М.в. трьохстах п'ятдесяти (п'ятдесятьох) дев'яти (дев'ятьох)
Пояснення:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
До батька по розум Повага до старших, до батьків уважалась у народі рисою, притаманною кожній порядній і вихованій людині. Навчаючи дітей поважати старших, їм розповідали різні повчальні історії, легенди й казки. Наведемо одну з найпоширеніших. Давно-прадавно старих людей, які вже нічого робити не могли, спускали спеціальним пристроєм у провалля, щоб дарма хліба не їли. Проте один чоловік дуже любив свого батька й, не виконавши жорстокого закону, заховав його в хліві. Щодня він потайки від односельчан носив батькові їжу. Минуло кілька років — і в солі стався недорід: нічим людям сіяти. Старий побачив, що син чомусь зажурений, розпитав про все й порадив зняти снопи зі стріхи, ще раз обмолотити їх і засіяти. Син так і зробив. У нього хліб зійшов найкраще, і найбільша пива була засіяна. Усі люди стали допитуватися чоловіка, як він до такого додумався. Той спочатку мовчав, а згодом розповів, що батько так навчив. З того часу люди вже не спускали старих у провалля, а навпаки, стали шанувати їх до самої смерті, бо вони мудрі, життям биті, завпеди розуму навчать. До ть будь ласка знайти мікротеми тексту. Я не зовсім зрозуміла як.
ответ:Одного сонячного дня Марічка та Галина,виглядали у віконце та гали за красою природи так як на вулиці карантин гуляти було заборонено,дівчатка було нудно сидіти в дома,але біля вікна росла велика берізка, дівчатка давно близько коло дерев не стояли, і береза каже, це мій дарунок вам дівчатка не сумуйте карантин ось ось скінчиться і все буде добре давно не бачила людей тому я вам сережки подарувала щоб ви пам'ятали та не забували про нас як выйдите на вуличку гуляти потурбуйтеся про мене будь ласка
Объяснение: