Зробіть синтаксичний розбір речень за поданою вище схемою. 1. Пахло свіжим хлібом, свіжою житньою соломою, медом і яблуками. 2. За літніми клопотами непомітно підійшла печальна осінь (В. Коз. 3. Гаї, заквітчані в жовті і багряні барви, вигріваються під лагідним осіннім сонцем (І. Ц.). 4. На високій кручі мовчазно, скинувши шапку, стояв Вовнига (Я. Б.). 5. Під ранок, напевне, візьметься мороз (М. Вінгр.). 6. І десь там, в дрімотному ранковому серпанку безшелесних хащів, вітаючи народження нового дня, нестримно, жагуче лящали, пристрасно заходились, нестямно витьохкували міріади солов’їв (В. Коз.). 7. Обабіч прадавнього чумацького шляху – далеко в степу – розбрелися високі вежі. 8. Залізне плетиво геометричних фігур нагадує своїми контурами ракети, націлені вгору. 9. Гострими шпилями, мов чутливими антенами, вони, здається, прислухаються, як перемовляються світи (О. Г.). 10. Напоєний цілющим зіллям, зігрітий теплом, Остап розплющив очі (М. Коц.).

води. Добре розколочуєте й перекип’ячуєте. Настояти до охолодження вкутаним. Додати до ванни. Парити хворе тіло (кістки) при температурі 36—38° С до 15 хв. Витертися. Змастити тіло медом, утеплитися. Влітку вигріватися на вранішнім сонці. Споживати яєчну шкаралупу, по півчайної ложки, додаючи дві-три крапельки лимонного соку. Двічі на день, запиваючи водою. Хутірське знахарство радить ранки, з яких плющить, змазувати ще й таким мастилком: розтопити на водяному окріпному ключі (баня) 15 г воску, 25 г живиці, 1 ст. л. свинячого смальцю та 1 ст. л. квіткових верхівок буркуну жовтого. Добре розмішати й варити 15 хв., помішуючи. Процідити. Maстилко зберігати в темному прохолодному місці.

Дитячі екземи, висипи, незрозумілі парші, коли дитятко квисне, не спить.

Склянку попелу з дров осики кип’ятити 15 хв. у полотняному вузлику в 3 л води. Вузлик з попелом викидають геть, якнайдалі від дому. Мити дитятко ввечері. Нічим не ополіскувати, одразу ж загорнути в ряденце. За тиждень недуж мине. Особливо якщо це пороба, бо ж осика — найсильніший рослинний оберіг.

Очищення тіла після хіміо-, радіотерапії

Осика (поряд з березою та сосною) має найпотужні властивості виводити з тіла токсиниотрути. Такі ж, хоч і трохи слабші, властивості мають і груша, яблуня, вишня (краще дикі), подорожник, кропива, нагідки. 600 г з 5 рослин в рівних частинах варити (у вузлику) в 5 л води, до 15 хв. Настояти 30 хв. Вилити у ванну. Рослини можна використовувати двічі, поклавши до холодильника. У ванну бажано додати ще й 50 г

меду. І посмоктувати його під час купелі. Водночас, для посилення потовиділення, пити чай з квітів, коріння чи листя бузини чорної. 1 ст. л. на 250 мл води. Трохи перегодя пити сечогінний чай з квітів липи. Дуже бажаний тут чай із буркуну жовтого, він розріджує кров, підвищує рівень здорових лейкоцитів у крові. Такими ж властивостями наділений і оман високий (корінь) та хвощ польовий. А роботу підшлункової залози відновить корінь кульбаби. Печінку ж — двітри краплі соку чистотілу на 30 мл води. Або квіти акації білої. Пити два тижні. Тиждень перерва й повторити. Купіль робити двічі на тиждень. До 20 разів.

Цистит

Берете 20 г кори, бруньок чи травневого листу осики на 1 склянку окропу. Кип’ятити 10 хв. Настоювати півгодини. Вживати по 2 ст. л. тричі на день. Можна зробити настоянку 1:10 40 % спирт. Настоювати три тижні в пляшці з темного скла. Пити по 25—30 крапель на день на переварену воду.

Тато радили при цій недузі насіння кропу. 1 ч. л. на 200 мл окропу за день. Або ж наповнити половину банки вівсом у кожушках, залити доверху водою. Варити на слабкому вогні 30 хв. Пере тим, як зіставляти з вогню, додати чайну ложку квітів нагідок. Настояти дві години. Відцідити. Вживати по літру настоянки щоденно. Протягом двох тижнів. Дуже добре припиняє запалення в сечовику вишневий сік чи яблучний домашній оцет.

Цукриця (діабет)

50 г кори осики на 3 л води. Закип’ятити й пити як чай. Вип’єте, й знову ту саму кору закип’ятити 5 хв. Далі брати свіжу частку кори. Час від часу робити аналіз вмісту цукру в крові. Дуже помічне.

Осика — священне древо біловолхвів. Давньоруська назва рослини обіла, обілуха. Це дерево Місяця. Дерево переповнене життєдайною енергією — звідси

й тремтіння листу. Дощечки з осики використовували, поряд із мореними дубовими, волхви чєрторізці для запису прадавніх Вісників, адже осику не точить шашіль. Древо очисне. Тому волхви перед обрядовим дійством притулялися до осики спиною, щоб віддати дереву негативну енергію (кволі й гнилі думки мирські). Й лише тоді возводили руки до Небес. Осикою обсаджували святилища жіночих божеств: Лади, Макоші, Лелі, Рожаниць. Самосійна осика на вашому подвір’ї — знак Божої благодаті, охоронний знак, бо жодна темна сила: мерки, навії, костогризи, шиші, опуки — оминатимуть таке подвір’я десятою дорогою. Всю спідню одіж не лише волхви, а й господині виварювали в попелі осики — так убивали негативну енергетику. Давньоруські святі хоромини (храми) теж робили з осики — не брала тлінь.

А споганення цього Святого Древа різними вішальниками — найсправжнісінький ідеологічний хід. Адже ця рослина поширена лише на європейському материку.

На мою думку, білою вороною бути важко, але вчасно опанувавши себе можна уникнути негативних наслідків цього положення, отримуючи бажаний результат у будь-якій ситуації. З одного боку, "білі ворони" - люди не визнані суспільством, які увесь свій час та сили покладають на досягнення встановленних власноруч цілей. Саме через свою не схожу манеру поведінки, сприйняття світу кожен з них втрачає підтримку оточення і в буквальному сенсі перетворюється на вигнанця. У такому разі лише перемога над самим собою вкупі з наполегливістю не дозволяє відволікатися на провокації суспільства, впевнено крокуючи до омріяного фіналу. Аналогічна доля переслідувала і відомого українського письменника Тараса Григоровича Шевченка. Завдяки наполегливій праці йому вдалося довести справу всього свого життя до кінця, оминаючи найважчі перешкоди тогочасного соціуму, наперекір встановленним думкам. Своїм прикладом такі люди укотре доводять, недосяжного не існує.

Оригінал тексту: https://wholie.today/bila-vorona.php