Твір- опис за власним з використанням відокремлених означень і обставин по Софіївський парк. Будь ласка як найшвидше!

Природа створена настільки мудро, що здатна вражати нас своїми дивами — незвичайними явищами, що відрізняються своєю красою та масштабністю. Їх дуже багато. Іноді після проливного дощу, коли вигляне сонце, можна побачити веселку, в якій визначається сім кольорів. Це фізичне явище являє собою заломлення світла в крапельках дощу. Вона складається неначе з двох дуг: одна яскрава, а в іншій кольори ледве помітні. Це справжнісіньке диво природи. Всі захоплюються її красою.

Але існують дива, такі як смерчі, які приносять з собою руйнування або загибель живих істот, можуть постраждати й люди. Вони відносяться до явищ природи, що наводять страх можливістю свого настання. На небі з’являються темні, майже свинцеві хмари, піднімається сильний вітер. З неба опускається до землі й крутиться вихор повітря, який чимось схожий на трубу. Назустріч йому рухається ще один — з пилом, сміттям. Потім вони зливаються, крутяться та змітають все на своєму шляху. Але, на щастя, смерч триває лише кілька хвилин. Якщо потік, що крутиться, утворюється біля водойми, то він може підняти навіть рибу та інших водних мешканців. Відомо ще дуже незвичайне явище, коли разом з дощем з неба падали жаби та риба.

Також дуже цікавим дивом природи є нашестя метеликів біланів. Вони чимось нагадували капусниць, бо теж білі, але значно більші за розмірами. Метелики летіли звідусіль, сідали на рослини, будинки, навіть на автотраси — всюди можна було побачити цих білих красунь. Це красиве та дуже дивне явище.

Природа багата незвичайними явищами, тільки потрібно бути уважним і помічати дива, що відбуваються навколо!

Весна. Після холодної суворої зими, яка змушувала тіло покриватися мурахами, через пробиваючий холод, це слово звучить, ніби щось найпрекрасніше та найтепліше.
По-перше, для мене весна — це ковток чистого та свіжого повітря. Це змога набратися сил, шанс розкрити та показати себе, та й взагалі це процвітання. Хочеться жити та радіти, торкатися до всього, аби точно впевнитися, що настала весна. Кожної весни на початку березня ми з батьком гуляємо по лісу, галявинах та шукаємо наймогутніші верби. Через тиждень ми повертаємося та видобуваємо смачний та неповторний березовий сік. Доки капля за каплею в пляшку крапає сік, я прислухаюся до шелесту листя, торкаюся сухої кори, вдихаю п’янкий та неймовірний аромат. І це робить мене настільки живою та справжньою, що я точно знаю. Це вона... Вона — справжня весна.
По-друге, нові відчуття, які приходять разом з весною, — це її подарунки. Ти наче після довгої сплячки прокидаєшся та оживаєш. Все починає співати, сміятися та бриніти. І ти розумієш, що життя починається. Не можу не згадати неймовірний вірш Лесі Українки « Давня весна», у якому поетеса так щиро, точно та сильно описала справжню п’янку весну. Весну, яка навіть важкохвору людину змусить піднятися та повірити в свої сили.
Отже, весняне пробудження — це не тільки відновлення природи, це ще й душі людської процвітання.