Оповідання на тему літні пригоди

Варіант 1

Щоліта наповнене яскравими подіями і приємними спогадами. Минулого літа ми з татом поїхали в гості до його брата. Ця поїздка стала справжнім літнім пригодою. Починалося все з того, що ми їхали спочатку на поїзді, потім пересідали на електричку, а потім на автобус. За цей час мені вдалося побачити, наскільки прекрасна наша країна. Є в ній і красиві міста, і безкраї поля і гори і рівнини. Я довго будуть пам’ятати красиві пейзажі за вікном.

Коли ми приїхали до татового брата, мого дядька нас дуже привітно зустріли. Тітка накрила на стіл багато різноманітної їжі, і ми дуже весело повечеряли. На наступний день ми ходили по гостях, тато показував мені свою малу батьківщину, а я був гордий тим, що він мій батько. Після ми допомагали дядькові на городі. Мені дуже подобалося збирати урожай овочів і фруктів. Мені було приємно проводити вечори у дворі. Там було дуже затишно і комфортно. Мені не хотілося їхати. Тому це маленьке літня пригода ще дуже довго буде залишатися у мене в пам’яті.

Варіант 2

Напевно в житті кожного школяра було багато пригод. Я не виняток з правил. Найбільше веселих пригод трапляється влітку, коли є час для відпочинку, хобі та подорожей.

Одного разу ми поїхали з моїм дідусем на рибалку. Справа була рано вранці, і я сильно хотів спати. Ранок був теплим і сонячним, погода повинна була бути чудовою. Коли ми приїхали на місце, дідусь почав розколювати вудки і готуватися до риболовлі. Я почав допомагати йому в цій справі.

Я насаджував наживки на гачки. Після я взяв вудку з наживкою, зайшов у воду і став закидати вудку. Але вийшло так, що закинувши вудку на гачок, я зловив дідуся, так як він був в сітчастої футболці. Я відчув, що зловив, що – то велике, і тільки потім зрозумів, за що вудка зачепилася. Це до мені швидко прокинутися і стало моїм літнім ранковим пригодою.

Я вважаю, що справжнім українцем був Тарас Григорович Шевченко. Познайомившись з його біографією, я остаточно вирішила, що цей знаменитий український поет був патріотом своєї країни. Долаючи різні труднощі і перешкоди, він не забував про свій народ. Навіть перед смерттю Т.Шевченко переживав за навчання дітей у воскресних школах( він хотів надрукувати останню свою збірку "Буквар" ). Митець хоть і рідко після визволення з кріпацтва бував на Україні, проте не одноразово відвідував своїх рідних і близьких друзів. Після ув'язнення,у казиматі Шевченко написав також чимало творів. Згодом була надрукована збірка "Кобзар", яка зберегла славу і пам'ятку про цю дивовижну людину до теперішнього дня.

Мені дуже подобається творчість цього чудового письменника і раджу вам теж з нею детально ознайомитися.

Ну ось якось такзвісно можна щось підправити і добавити

Або ще можна написати про гетьмана Богдана Хмельницького

- Привіт, Оленко. До вас сьогодні приходили із університету з питання профорієнтації?

- Привіт, Олесю. Так. Ти яку професію хочеш обрати?

- Я хочу стати юристом. А ти?

- Ой, цих юристів сьогодні стільки, що вони нікому не потрібні. А я мрію стати вчителькою української мови.

- Юристів хоч і багато, проте в них хоч заробітна платня нормальна. Вчителі отримують дуже мало.

- Я вважаю, що у професії не є головними гроші. Важливо, щоб робота приносила щастя та радість.

- Я з тобою цілком не згодна. Завдяки роботі ми отримуємо гроші, на які і маємо жити. Для всього іншого є заняття під назвою "хобі".

- На жаль, в нас з тобою різні погляди на майбутнє.

- Так. Вибач, мені вже час йти. До завтра.

- Бувай!