1. 3 указаних пар слів випишіть словосполучення. Якою частиною мови виражене в них залежне слово? Надпишіть зверху. Білі троянди, до брата, приїхати до міста, з пагорба, на батька, схожий на батька, вдячний учителеві, грають весело, в підручнику, над деревами, за лісом.

Моя вишиванка
Ще з давніх часів повелося так, що вишиванка то є краса та обличчя справжньої українки, козака чи козачки. Жодне весілля не обходилося без вишиванки, що ж як не сорочка може прекрасити кругловиде та рожеве обличчя молодички. Вишиванка оспівується в піснях, описується в віршах поетів, як най прекрасніше вбрання для дівчини. Але ж і в сьогоденні вишиванки не тільки не втрачають свою популярність, а й стають справжнім витвором мистецтва українських рукодільниць. Раніше сорочки вишивали  лише нитками, проте зараз вишивають і нитками, і бісером, і прикрашають на різний манір та лад, тож кожна сучасна красуня може підібрати собі вбрання до вподоби. Нажаль, сьогодні мало кому цікаво дізнаватись про своє минуле та культуру своїх предків. Як мало і тих, хто займається створенням вишиванок. Всі, що продаються в якості сувенірів, на разі є штампованими на фабриках, а між тим найбільш цінна та вишиванка, що створена власноруч. Кожен птах, кожна квітка, що прикрашає вишиванку, має своє символічне значення, спрямоване на добре та щасливе життя. Важливими є також правильно підібрані кольори: червоний, зелений, чорний. Створена руками, така вишиванка всотує не тільки частинку душі того, хто її зробив, а ще є ланкою між минулим, його традиціями і цінностями, та сучасністю.
   Переді мною моя   вишиванка. Її зробила моя бабуся своїми руками. На білому, як сніг полотні, розкинулися чарівні квіти та листя, чудернацькі та загадкові візерунки. «Це на удачу, ця квітка - щоб добробут був у сім’ї» - розповідала мені бабця, обережно та лагідно проводячи пальцем по вишиванці. «Мене навчила моя мати, яка у свій час теж опановувала це мистецтво під наглядом своєї матері, твоєї прапрабабці», - продовжує вона: «Тут вся наша історія, все життя українців, всі надії і сподівання. Можливо і ти колись захочеш дізнатись про це більше». З тих пір для мене вишиванка є не просто шматком тканини з візерунками. Вона для мене є священним скарбом моїх пращурів.
    Вишиванка в Україні завжди відігравала велику роль. Вона ніколи не була простою одежиною. Вона була оберегом, символом сім’ї, відображала культурні цінності та надбанні українського народу протягом століть, символом гармонії у шлюбі. Дівчата готували собі вишиванки як посаг, дарували вишиті сорочки коханому парубку. Тогочасну українську хату неможливо було представити без чарівної скрині з акуратно вишитими сорочками для господаря та господині – вишиванки були сімейним скарбом, а вміння прикрашати сорочки вишивкою - мистецтвом, що передавалося з покоління в покоління.
  Вишиванка не тільки красивий одяг, а й символ єдності всього українськго народу!

Природа рідного краю – це не тільки краса пейзажів, але ще й стан душі, надзвичайно гостре відчуття справжньої Батьківщини, яке кожна людина трепетно ​​зберігає в собі довгі роки. Безтурботність долин і полів, велична гордовитість лісів, неспішні річки і дзеркала озер, мінлива волелюбність моря – всі ця природна краса воістину прекрасна. Але лише проникливі очі здатні побачити небезпеку зникнення всього прекрасного.
І, на жаль, небезпека ця йде саме з боку самої людини. З одного боку, люди споконвіку всіляко використовували природні цінності в своїх цілях. Але не можна не погодитися з тим, що наші далекі предки надзвичайно дбайливо ставилися до дарів самої природи, тоді як наше покоління являє собою породу жорстоких експлуататорів природних ресурсів.
Рідний край – це місце, де я народився, місце, яке мені дуже дорого. Мені дорогий рідний край, тому що я тут народився, перший раз почав ходити, говорити, вчитися. Тут я вперше пішов до школи, в перший раз святкував день народження, Новий рік та інші чудові свята. Тут мої родичі, моя сім’я, друзі, знайомі, з якими я проводжу дуже багато часу, і з цими людьми пов’язано багато приємних вражень.Я впевнений, що у кожної людини є приємні і хороші спогади про рідний край. Рідний край – особливе місце, все тут рідне, знайоме. Люди, що народилися в одному краї і що зустрілися в іншому місті або країні, щиро раді зустріти земляка, навіть якщо його не знають.