Яка людина є інтелегентною твір на 1 сторінку ​

Інтелігентність не стільки в ерудованості людини, у тому, чи багато книг прочитала, скільки в її вчинках, мові, у розумінні іншої людини, умінні ввійти в її становище, у почутті відповідальності за все, що оточує нас. Такою може бути людина, яка не має освіти, та, що не відвідує художніх салонів і виставок.

Інтелігентність виявляється не тільки у великому, але й у малому. Уміння сперечатися, вести дискусію... Справжній інтелігент з повагою ставиться до свого опонента, ким би він не був, хоча б ідейним супротивником. Раз вступив у дискусію — виявляй такт і повагу. А коли аргументом у суперечці стають образливі слова або виплеснута в обличчя опонента склянка води — яка вже тут інтелігентність... Справжній інтелігент ніколи не буде грубий і байдужий, заздрісний і зловтішний. Йому це генетично чуже.

Інтелігентна людина — це не обов'язково той, хто знає всю класичну літературу, хто відвідав Ермітаж і Лувр, хто уміє відрізнити картини великих голландців від картин великих італійців. Це не обов'язково. А обов'язкова сприйнятливість до культурних цінностей, інтерес до них.

Інтелігентність — не набір знань і гарних манер, хоча вони дуже потрібні інтелігентній людині. От тільки коли це все освітлено багатством душі, небайдужістю до навколишнього світу, здатністю всотувати в себе нові знання і сприймати культурні цінності, тоді це називають інтелігентністю, що є моральним поняттям.

Объяснение: Хорошо?

Да, компромисс между добром, злом, правдой и ложью есть. Добро и зло – наиболее общие представления людей, содержащие осмысление и оценку всего существующего: состояние миропорядка, социального устройства, качеств человека, мотивов его поступков и результатов действий. Добро – это то, что хорошо, полезно, нужно человеку, с чем связаны надежды людей, свобода и счастье. Оно может выступать как цель человеческой деятельности, как идеал, к которому следует стремиться. Зло всегда имеет отрицательный смысл и обозначает плохое, нежелательное, предосудительное для людей, порицаемое ими, влекущее за собой беды, страдания, горе, несчастье.

Добро и зло являются характеристиками поступков, то есть действий, совершенных намеренно, свободно, соотнесенных с идеалом.

 

Лагідним словом нікого не образиш, можна привести приклад з іншого прислів'я: слово не горобець, вилетить, не піймаеш. Навіть коли робиш зауваження, треба казати це лагідним словом, а гострим, звісно ж заробиш собі тільки ворогів, бо в цьому виказується лише неповага до співрозмовника. Згадаймо ж, як нам робить зауваження мати? Лагідно, спокійно. Звісно ж це приємно чути, а гострі слова нас ображають, нам це не приємно і ми починаємо казати у відповідь теж саме. Виходить, що ми становимося ворогом тій людині, яка нас образила, а дружимо та спілкуємося з тією, яка лагідно звернулася до нас.