Привет вот задания ответить на все 1. Граматичне значення слова містить: а) основа слова; б) закінчення слова або закінчення і прийменник; в) корінь слова; г) префікс і суфікс. 2. Корінь слова – це а) змінна значуща частина слова, що виражає його граматичне значення; б) частина слова без закінчення; в) головна значуща частина слова, що містить спільне значення споріднених слів; г) значуща частина слова, що служить для творення слів з новим лексичним значенням або новим відтінком у значенні. 3. Слова радість – радісний це: а) різні форми одного слова; б) спільнокореневі слова; в) синоніми; г) омоніми 4 Позначте рядок, у якому всі слова – спільнокореневі: а) носити, принести, безносий, занесений; б) водити, приводити, вода, заводний; в) вкусити, куснути, прикушений, прикус; г) в’язкий, прив’язнути, без’язикий, в’язати. 5. Позначте рядок, у якому подано спільнокореневі антоніми: а) чужина – батьківщина; б) честь – безчестя; в) юність – старість; г) чистосердечність – лицемірство. 6. Позначте рядок, у якому всі слова мають нульове закінчення: а) голуб, радість, збори, восьмий; б) день, воля, зріст, вождь; в) гараж, журі, дощовий, гамір; г) лист, звіт, джміль, кисіль. ІІ рівень (правильна відповідь - ) 7 Позначте рядок, у якому всі слова не мають закінчення: а) поні, швидко, учора, блиск; б) таксі, щиро, здавна, колібрі; в) шоу, вар’єте, бокс, відважно; г) леді, міксер, парі, пепсі. 8. У словах читати, співати значуща частина ти – це а) закінчення; б) суфікс; в) частина кореня; г) корінь. 9. Позначте рядок, у якому всі слова пишуться з префіксом с-: а) _повістити, _ходи, _печений, _плетений; б) _попелити, _чіпляти, _погад, _топтаний; в) _причинити, _піткнутися, _сувати, _казати; г) _пробувати, _тислий, _сідатися, _чорніти. ІІІ рівень (правильна відповідь - ) 10. Переписати, вставляючи пропущені літери. Позначити в словах орфограму «літери з–с у префіксі з-(с-)». ..кинути ярмо; ..давати в архів; ..хрестити мечі; язика ..ламаєш; ..палити мости; ..рівняти із землею; ..садити з хмар на землю; як гора з плечей ..сунулася; ..клеїти кислу міну. 11. Переписати, вставляючи пропущені літери. Позначити в словах орфограму «літери е –и у префіксах пре-, при-». Пр..летіли зяблики, пр..несли по яблуку . От пр..довгий хвіст у лиса! Видно хвіст аж понад лісом . У пр..смерку літають ластівки . А пр..томлений день пр..мостився спочить. Мріє млин, немов пр..колотий метелик. 12. Подані слова розібрати за будовою. Присолити, вітрище, мудрецем, гостювали, кіно, приколотий, вгору, беззвучний, молодість, несказаний
Ответы
— Мамо, нам сьогодні таке домашнє завдання задали, — гукнула я до мами, щойно переступила поріг дому, повернувшись зі школи.
— Яке, мабуть, щось цікаве? — запитала вона.
— Я маю написати твір про те, ким я хочу стати.
— Це чудово. І ким же ти мрієш стати? — поцікавилася мама.
— Не знаю, мамо, я ще не вирішила, — знітилася я.
— Нічого, в тебе ще буде час визначитися із цим. А хочеш, я розповім тобі, як я мріяла стати лікарем?
— Авжеж, розкажи, будь ласка, залюбки послухаю, — зраділа я.
— Так от, коли я була років на п'ять меншою від тебе, я мріяла стати лікарем. Улітку я іноді тиждень-два гостювала у бабусі. Там жила моя двоюрідна сестра Валя і менший братик Іванко.
— Це та тітка Валя, що на Полтавщині живе?
— Так, саме вона. Разом із нею ми гралися "в лікарню". Виготовляли різні ліки, настойки — з трав, ягід, — і лікували ними ляльок, кошенят чи курчат. Дуже захоплювала нас ця гра.
— І що, ви справді давали ті ліки кошенятам та курчатам? — запитала я.
— Та ні, то ми так уявляли — малі зовсім були. А одного разу ми з Валею ви¬рішили зробити операцію. Вона була хворою, а я — лікарем-хірургом і мала вида¬лити їй апендикс. Звичайно, все було лише грою.
За лікарню нам правила така собі халабуда, яку ми побудували з гілок і вкри¬ли ряднами. Тут ми й відкрили хірургічне відділення. Валя оголила свій живіт, а я взяла старенький ніж, яким ми кришили траву для ліків, і вже прискіпливо поча¬ла вивчати її живіт, де ж має бути той апендикс? Саме цієї миті до нас зазирнула тітка Галя, Валина мама.
— Ой, лишенько! Що ж ви тут робите? — злякано вигукнула вона.
— У нас тут лікарня, — дружно відповіли ми.
— А ніж вам навіщо? — зжахнулася вона.
— Та ми операцію вирішили зробити, апендикс видалити, — пояснили ми.
— Я вам покажу операцію! Це ж треба таке вигадати!
- Але ж це не насправді, ми тільки гралися, — почали виправдовуватися ми. Та все ж таки нам дісталося на горіхи. Тепер, коли я вже доросла і сама стала
матір'ю, я зрозуміла, чого так перелякалася тітка Галя, побачивши тоді нас. А нам було невтямки, за що ж воно перепало, — закінчила свою розповідь мама.
Насамкінець я хочу сказати, що моя мама таки стала лікарем-хірургом і вже багатьом людям врятувала життя. Я ще не знаю, ким хочу стати, тож вирішила на¬писати твір про маму. її мрія здійснилася!
— Яке, мабуть, щось цікаве? — запитала вона.
— Я маю написати твір про те, ким я хочу стати.
— Це чудово. І ким же ти мрієш стати? — поцікавилася мама.
— Не знаю, мамо, я ще не вирішила, — знітилася я.
— Нічого, в тебе ще буде час визначитися із цим. А хочеш, я розповім тобі, як я мріяла стати лікарем?
— Авжеж, розкажи, будь ласка, залюбки послухаю, — зраділа я.
— Так от, коли я була років на п'ять меншою від тебе, я мріяла стати лікарем. Улітку я іноді тиждень-два гостювала у бабусі. Там жила моя двоюрідна сестра Валя і менший братик Іванко.
— Це та тітка Валя, що на Полтавщині живе?
— Так, саме вона. Разом із нею ми гралися "в лікарню". Виготовляли різні ліки, настойки — з трав, ягід, — і лікували ними ляльок, кошенят чи курчат. Дуже захоплювала нас ця гра.
— І що, ви справді давали ті ліки кошенятам та курчатам? — запитала я.
— Та ні, то ми так уявляли — малі зовсім були. А одного разу ми з Валею ви¬рішили зробити операцію. Вона була хворою, а я — лікарем-хірургом і мала вида¬лити їй апендикс. Звичайно, все було лише грою.
За лікарню нам правила така собі халабуда, яку ми побудували з гілок і вкри¬ли ряднами. Тут ми й відкрили хірургічне відділення. Валя оголила свій живіт, а я взяла старенький ніж, яким ми кришили траву для ліків, і вже прискіпливо поча¬ла вивчати її живіт, де ж має бути той апендикс? Саме цієї миті до нас зазирнула тітка Галя, Валина мама.
— Ой, лишенько! Що ж ви тут робите? — злякано вигукнула вона.
— У нас тут лікарня, — дружно відповіли ми.
— А ніж вам навіщо? — зжахнулася вона.
— Та ми операцію вирішили зробити, апендикс видалити, — пояснили ми.
— Я вам покажу операцію! Це ж треба таке вигадати!
- Але ж це не насправді, ми тільки гралися, — почали виправдовуватися ми. Та все ж таки нам дісталося на горіхи. Тепер, коли я вже доросла і сама стала
матір'ю, я зрозуміла, чого так перелякалася тітка Галя, побачивши тоді нас. А нам було невтямки, за що ж воно перепало, — закінчила свою розповідь мама.
Насамкінець я хочу сказати, що моя мама таки стала лікарем-хірургом і вже багатьом людям врятувала життя. Я ще не знаю, ким хочу стати, тож вирішила на¬писати твір про маму. її мрія здійснилася!
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Інтелігентність не стільки в ерудованості людини, у тому, чи багато книг прочитала, скільки в її вчинках, мові, у розумінні іншої людини, умінні ввійти в її становище, у почутті відповідальності за все, що оточує нас. Такою може бути людина, яка не має освіти, та, що не відвідує художніх салонів і виставок.
Інтелігентність виявляється не тільки у великому, але й у малому. Уміння сперечатися, вести дискусію... Справжній інтелігент з повагою ставиться до свого опонента, ким би він не був, хоча б ідейним супротивником. Раз вступив у дискусію — виявляй такт і повагу. А коли аргументом у суперечці стають образливі слова або виплеснута в обличчя опонента склянка води — яка вже тут інтелігентність... Справжній інтелігент ніколи не буде грубий і байдужий, заздрісний і зловтішний. Йому це генетично чуже.
Інтелігентна людина — це не обов'язково той, хто знає всю класичну літературу, хто відвідав Ермітаж і Лувр, хто уміє відрізнити картини великих голландців від картин великих італійців. Це не обов'язково. А обов'язкова сприйнятливість до культурних цінностей, інтерес до них.
Інтелігентність — не набір знань і гарних манер, хоча вони дуже потрібні інтелігентній людині. От тільки коли це все освітлено багатством душі, небайдужістю до навколишнього світу, здатністю всотувати в себе нові знання і сприймати культурні цінності, тоді це називають інтелігентністю, що є моральним поняттям.
Объяснение: Хорошо?