"Записати займенники у три колонки: 1) займенники, що пишуться з частками разом; 2) через дефіс; 3) окремо. (Ні)хто, ні(в)кого, де(з)чим, кимо(сь), чий(небудь), будь(з)чим, бу-дь(до)кого, (будь)кого, хтозна(з)ким, хтозна(до)чого, (хтозна)чий, хто-зна(від)чого, казна(з)чим, (аби)хто, аби(з)чим, (аби)чий, чим(небудь), (аби)якого, який(небудь), (аби)що, аби(до)чого, (де)хто, (де)який, (де)чим, де(з)ким, (де)котрий, (де)яким, (де)кого, ні(до)кого, ні(з)ким, ні(з)яким, (ні)кого, (ні)чим, (ні)скільки, ні(з)чим, ні(за)ким, (будь)хто."

Відповідь:

Пояснення:

1. Кізонько моя люба, кізонько моя мила, чи ти пила, чи ти їла?

2. Ні, дідусю, не пила...

3. Котику-братику, несе мене лиска...

4. Івасику-Телесику, приплинь...

5. Гуси, гуси, гусенята...

6. Мерзни, мерзни, вовчий хвіст!

7. Ловись, рибко, велика та все велика!

8. Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі...

9. Боже великий, єдиний, нам Україну храни.

10. Україно! Ти для мене диво!

11. Чи знаєш ти, березо в ріднім краю, що я тебе забути не зумів?

12. Ви заграйте, гори, зашуміть, діброви! Приберіться, ниви, красно та багато.

мені - займенник.

Початкова форма - я.

По-перше, воно вказує на предмет: прийдуть (до кого?) - до мене.

По-друге, має постійний морфологічна ознака: займенник приватне.

Вжито в однині, давальному відмінку - це його непостійні ознаки.

Звернемо увагу: особисті займенники не змінюються за родами, а тому рід ми не вказали.

1. Частина мови.

2. Початкова форма (називний відмінок однини).

3. Розряд за значенням.

4. Особа (в особових займенниках).

5. Число (якщо є).

6. Рід (якщо є).

7. Відмінок.

8. Синтаксична роль.