Знайдіть частки Васильки у полі, васильки у полі, І у тебе, мила, васильки з-під вій, І гаї синіють ген на видноколі, І синіє щастя у дущі моїй.Одсіяють роки, мов хмарки над нами, і ось так же в полі будуть двоє йти, Але нас не буде.Може, ми квітками, Може, васильками станем-я і ти.Та же буде поле, як тепер, синіти, І хмарки летіти в невідомий час, І другий, далекий, сповнений привіту, З рідними очима порівняє нас​

Частки : з під ось же не та як

Рідна земле!

О, рідна земля, ти як мати єдина і неповторна! Ти не обов'язково найкрасивіша. У світі є,можливо,інші краї,де ласкавий шум прибою поєднується з ніжним співом барвистих птахів,а пахощі лавра чи манголій із свіжістю грозових південних вітрів. Та що з того? Хай твоя краса не така показна не кожному впадає в вічі, але від того ти не менш рідна і люба синівському серцю, земле рідна! Ти ввійшла в нього з молоком матері і шумом старої верби, у воротях квилінням чайки бшля степового озерця, і золотим дзвоном пшеничної ниви за селом, із звуками рідної мови та пісень вечорових дівочих.Дорожчого за тебе, рідний краю, у світі немає.

1. Подивився я на хати - нема в мене хати.
2. Защебетав соловейко - пішла луна гаєм.
3. Зійде сонце - утру сльози, ніхто й не побачить.
4. Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива.
5. Садок вишневий коло хати, хрущi над вишнями гудуть.
6. Кричать сови, спить дiброва, зiроньки сiяють.
7. Шелестить пожовкле
листя по дiбровi; гуляють хмари; сонце спить; нiде не чуть
людськоï мови.
8. Не завидуй багатому: багатий не знає нi приязнi, нi любовi…
9. Минають дні, минає літо, настала осінь.
10. Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину.
11. Дивлюся — аж світає, край неба палає.
12. Умовк кобзар, сумуючи: щось руки не грають.