Твір на тему "Людина - найрозумніша істота в природі".

Объяснение:віві айайай

З кожним днем все холоднішає і холоднішає, жовтіє листячко і не кваплячись опадає, ніби його хтось приклеїв до дерева. Не люблю осінь, бо вона завжди свідчить, що треба вчитися, ходити до школи і робити уроки. Не варто свідчити, що ця пора року зовсім мені не подобається.Ні, в цей час дуже багато позитивних моментів, наприклад, осінню моє день народження. Осінь - незвичайна пора, скільки вона дарує подарунків для нас, дуже багато, а які ж вони смачні!Очі розбігаються від багатства кольорів осені: і червоний, і жовтий, помаранчевий, коричневий. Ідеш вулицею і милуєшся красою і так любо-любо стає у душі. Прийшла осінь! Моя улюблена пора року!

 Ми вступаємо в життя в епоху інтенсивного розвитку не лише науки і техніки, а й негативних наслідків науково-технічного про­гресу: забруднення повітря, високий рівень шуму та радіації, страшні людські хвороби. Про це все я дізналася з газет, журналів, книжок, телепередач. Людству загрожує загибель у найближчі часи, якщо во­но терміново не змінить свого ставлення до природи, не переосмис­лить життєві цінності.

     Ця проблема цілком стосується і нашого міста. Дуже прикро ди­витися, як вирубають дерева перед будівлями, забруднюють колись квітучі зони відпочинку в парках. На мою думку, необхідно розроби­ти цілу програму щодо поліпшення стану екології в місті, займатися пропагандою зелених насаджень.

     Нещодавно у книзі «Твоя планета Земля» я прочитала про конкурси на краще подвір'я в Голландії. Являєте, там кожного місяця визначають переможців у такій номінації! Господарям присвоюють звання почесних мешканців міста і нагороджують премією для подальшого поліпшення паркових зон. А в Харкові ще в 1988 році відбулося перше в Україні дитяче природоохоронне свято — День деревонасаджень. У центрі міс­та було висаджено понад 5000 дубів, ясенів і кленів. Невже ми цього не зможемо зробити?! Отак, зібравшись гуртом, прибирати вулиці міс­та, садити дерева та кущі, а потім усе це дбайливо зберігати!

      Особисто мене ця тема настільки хвилює, що я навіть у створенні власного проекту (це було домашнім завданням з інформатики) зро­била студію флористики. Мені дуже хочеться, щоб наше місто було схоже на величезний сад, а в ньому жили щасливі люди. Але це все може статися тільки тоді, коли всі цього забажають і зрозуміють, що Земля не належить нам — це ми належимо до землi