1. Відокремлена обставина є в реченні: А Зазвичай, чим глибше від поверхні лежать породи, тим вони давніші. Б Був у дорозі їм загадковий знак з неба – затемнення сонця. В Тепер він мав горде переконання, своє, ні в кого не позичене. Г Походжали два якісь матроси, весело насвистуючи мотив з опери.

Вчора я відвідав художній музей. Мені там дуже сподобалися картини видатних українських художників та художниць. Там я побачив багато картин, і зрозумів те що хотіли передати нам художники малюючи їх. Мене дуже надихнула вся краса побаченого моїми очима. Я впевнений, що це була найкраща подорож до музею у місті Львові. Ще я відвідав багато музеїв і у дуже гарному і старовинному місті Житомиpі, і в музеї Леcі Українки у місті Новоград- Волинський. Всі три музея мені дуже сподобалося. Найбільше мене вразило те, як автори всіх картин, всіх витворів хотіли дати нам маленьку спогадку, про життя людей у давніх часах і надихнути нас на зберігання природи і краси нашого гарного українського життя!

Мамо, уявляєш, я сьогодні посварився з Микитою!

- Через що, синку, ви ж ним найкращі друзі.

- Розумієш, він проміняв мене на тренування з футболу! Кожні вихідні ми з ним грали у футбол у дворі, а тепер він буде зайнятий у цей час у футбольній школі! А я ще допомагав йому відпрацьовувати паси та удари!

- І правильно робив! Адже мені здається, Микита мріяв попасти до футбольної команди.

- Так і є! Але як же наші прогулянки? Хіба вони йому не важливі?

- Я впевнена, що важливі. Проте вам доведеться знайти для них інший час. Хіба Микита ображався на тебе за те, що ти ходиш на свої заняття по скейтборду замість того, щоб грати з ним?

- Ні.

- Тож і тобі не варто. Порадій за друга, в якого збулася мрія. Справжні друзі те тільки допомагають у біді, а й радіють успіху один одного. Адже розклад тренувань не Микита вигадав, просто він такий у футбольній школі?

- Справді, мамо. Це не від нього залежить. Мабуть, я був неправий. Микита – молодець. Мені самому не стільки футбол подобається, скільки просто проводити час разом із ним.

- Думаю, ви можете бачитися у інший час та зайнятися чимось новеньким та цікавим.

- Згоден. Дякую, мамо. Піду подзвоню та вибачусь.. Скажу йому, що він молодець.

- Правильно. Ти – справжній друг!

Tweet

Діалог про справжню дружбу

- Чого ти така сумна, Маринко?

- Галя сказала мені, що я не справжня подруга.

- Чому?

- Я не дозволила їй взяти мою зелену ручку на природознавстві.

- Чому?

- Розумієш, вона мені самій була потрібна. Я виділяла нею найважливіше у конспекті. Якби ми робили це по черзі, то обидві не встигли б записувати. Я запропонувала їй взяти фіолетову, а вона мені відповіла грубістю.

- А що – без цих ручок неможливо записати конспект?

- Та можна! Писала б собі синьою та не образила б подругу!

- Почекай, ці ручки твої, ти маєш право дати чи не дати їх комусь. Ти ж хотіла поділитися, запропонувала те, що могла дати. А вимагати в тебе ручку, яка тобі потрібна, це якось не по-дружньому. Ще й грубити! Тут не ти повела себе, не як справжній друг, а Галя.

- Думаєш?

- Впевнена! Справжні друзі не ображаються через такі дрібниці й думають не лише про себе, а одне про одного.

- Ти маєш рацію. Дякую, Олю, за світлу думку!

Объяснение: