Яку роль відіграє прислівник у реченні:підмета, другорядного члена чи присудка?​

Присудка

Объяснение:

Ну я не знаю у тебя нету рядка где написаны прислівники ну а так из того что у тебя есть Присудок, а ще є обставина

ответ:другорядного члена.

Объяснение:підмет та присудок це іменник і дієслово .Все очень просто

Любов і закоханість дуже тісно пов'язані, вони схожі і не можуть існувати один без одного. Точніше, як сказати, любов не виникне без симпатії і попередньої закоханості. Адже для любові. Тому ці почуття часто плутають. Можливо, це пов'язано з тим, що кожен з нас бажає знайти ту саму, справжню любов. До речі, багато ще залежить від характеру. Є такі особистості, які закохуються щотижня у нового партнера. Природно, в даному випадку мова йде про закоханість.

Які ж ознаки закоханості. Всім знайомі ці буйства гормонів, метелики в животі, відчуття піднесеності – все це сторона емоційного аспекту закоханості.

1. як кажуть, «кохання з першого погляду» — це міф. Може виникнути лише закоханість. Ось вона і застане вас зненацька. І ми, на жаль, не може вибирати, кого і коли це станеться.

2.Закоханість починається у людини, як грип. Так, саме так. Деякі вчені навіть приписують цьому почуттю статус хвороби.

3.У закоханої людини гаються перепади настрою, стрибки тиску та безсоння, а у деяких навіть головні болі.

4.Бажання завжди і більше бути поруч з вподобаним людиною. Так, зараз мова йде саме про тих «випадкових» зустрічей.

5.Закоханим хочеться спілкуватися, говорити, діяти і дізнаватися один про одного щодня щось нове. І головне, щоб не було нудьги й одноманітності.

6. Але закохана людина часто відчуває неуважність, плутанину в думках (від цього і маревні перші промови виходять). А на які тільки необдумані вчинки штовхає закоханість. 7. Якщо поглянути на своє життя в минулому, аж соромно стає. Так, цей пункт більше відноситься до підлітків, але закоханий чоловік схильний їм у будь-якому віці.

8.А як же хочеться виставити себе в кращому якості і світлі. Тобто, закоханий чоловік, немов дає зрозуміти, що саме він той самий.

История человечества – это во многом история войн. Войны были «спутниками» человечества на протяжении тысячелетий с древнейших времен до современности. Были войны за обладание новыми территориями, за рынки сбыта и сферы влияний, за мировое господство и во имя достижений других целей. Древняя история говорит с нами, главным образом, на языке военной истории. А первые письменные памятники почти полностью посвящены войнам и завоеваниям и настоящее человечества перенасыщено войнами. Люди не только привыкли к ним, но и давно уже научились вести страшную бухгалтерию войны, деля время своей истории на мирное и военное. Ученые подсчитали, что за минувшие 50 веков народы пережили 14 тысяч 500 больших и малых войн. За все годы существования человечества только 300 лет были абсолютно мирными.

Веками средства и техника конфликтов усложнялись, но основные цели войны оставались неизменными. В древнем мире войны носили характер завоевательных походов. Они отличались жестокостью, тотальным разорением территории врага и уничтожением его живой силы. XX век породил новый тип войн - мировые, в которых участвовали десятки стран и десятки миллионов людей. Человечество пережило две таких войны. В Первой мировой ( ) участвовало 38 государств, 74 млн. человек; убито – 10 млн., 20 млн. ранено и контужено. Вторая мировая  превзошла свою предшественницу продолжительностью, масштабами, числом жертв и далеко идущими последствиями. В ней участвовало 62 государства (81% населения земного шара), поставлено «под ружье» 110 млн. человек, число погибших достигло при-мерно 60 млн. человек, а раненых и искалеченных на фронтах и в тылу - 90 млн. В результате двух атомных взрывов в Японии погибли 100 тыс. японцев, подверглись радиоактивному облучению 400 тыс. человек.

За последние 50 лет на нашей планете вспыхнуло более 200 войн и вооруженных конфликтов. XX век с его двумя разрушительными и кровопролитными войнами привел человечество к мысли о принципиальной невозможности ведения войны в современную эпоху.

«Самый несправедливый мир я предпочел бы самой справедливой войне».

Цицерон

Объяснение: