Помилково узгоджено числівник з іменником у словосполученні:два стільцівісім хлопцівтри киянинатри раза​

три раза

Объяснение:

Всім нам не раз доводилося побувати  в лісі, відчути весь цей аромат столітніх сосен, дубів.Почути стук дятла, пташиний спів та відчути запах грибів. Вся ця краса так і заманює до себе, вдихає втебе нове життя з чистим повітрям, чистими думками. Хіба не добре мати таке місце відпочинку? Аякже, звичайно погодяться мільйони, та більшість з них сама руйнує  цей відпочинок.  З кожним днем вирубується нескінченна кількість дерев, що потім може призвести до катастрофічних наслідків. Дерева забезпечують нам на тільки чисте та свіже повітря, але і допомагають під час повені. А ми все це забуваємо, і  знову робимо все по своєму. Хіба таке життя нам довподоби? Хіба можна добре жити вдихаючи забруднене повітря, та весь час при великих опадах потрапляти під великий вплив повіні. Хіба на таке люди розраховували, коли вирубували всі ті численні дерева?Не думаю, головною метою для них було отримати гроші за хороший матеріал-деревину. Гроші, гроші весь світ тільки тримається і самознищується на цих паперових купюрах. Невже так важко, під час відпочинку в лісі зберігати чистоту. Чи добре дивитися за вогнем і не призвести до пожару.Часто ми звинувачуємо природу у  катаклізмах,та самі не помічаємо як знищуємо себе своїми же руками. Нам варто дбайливо ставитися до лісу, тому що це не тільки місце для відпочинку а й наше майбутнє. Бережи природу адже майбутнє лісу в твоїх руках.

Нещодавно я прочитала дуже цікавий роман "Сто років самоти" Габріеля Гарсіа Маркеса. Цей твір дуже цікаво читати,недаремно автору цього роману присуджено Нобелівську премію.Фантастика й реальність так тісно переплелися між собою,що важко й зрозуміти,чого в романі більше.Поряд із звичайним життям поселенців відбуваються неймовірні явища,наприклад суперсильний дощ чорез який настає мор худоби,хвороби,занедбані землі.Та й саме містечко,одного разу з*явившись потім все одно зникає.
Через увесь твір проходить якась невидима спіраль.Спіраль повторення,яка передається з покоління в покоління і не переривається до моменту,коли із світу зникне рід Буендіа приречений на самотність.Роман здається схожим на сон.На довгий сон,в яке поринуло ціле містечко.Для когось це кошмар,комусь сновидіння видадуться солодкими,а для роду Буендіа він став фатальним.Рід зник,як і зникає сон із першими ознаками пробудження.Цей роман дуже повчальний.Він закликає до того,що не потрібно пливти за течією,чекати що тобі піднесе доля,а треба боротися за своє щастя і перетворювати сіру буденність у щасливе життя.