Перед ним сиділа дівчина. Але не Наталка, не сестра. Зовсім не вона. Чужа якась дівчина. Але ж така хороша та бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця. В голові Григорієві паморочилося від явної галюцинації. Він покотив її по подушці вправо – глянув, вліво – глянув. Роздивився по хаті. У кутку рясніли образи, королівськими рушниками прибрані, кропило з васильків за Миколою Чудотворцем. Чорні cтрастяні хрести напалені на стелі… Він лежить на великому дерев’яному ліжкові, роздягнений, накритий вовняною ковдрою чи киреєю. Пахне васильками… У вікно знадвору зазирає сонце. Мати в очіпку і в рясній стародавній спідниці, посміхаючись, несе тарілки в двері… За нею йде бистроока дівчина виступає, мов горлиця… Біля вікна, тримаючи козацьке сідло й умивальник, звівся й стоїть густобровий, кремезний парубок… Григорій заплющує очі. Дівчина щось говорить… Що це? Той голос, той шалений, передсмертний крик мисливця, припертого ведмедем, - останнє враження, що він виніс із життя. Але ж то був чоловік, у штанях, у шкірянім, мисливськім одязі…Так, то був чоловік, юнак… Григорій розплющує очі – перед ним стоїть дівчина … Стало легко, і радісно, і дивно. Біля нього стояли рідні, близькі люди. На далекім, далекім краєчку землі, після всього жаху - близькі й рідні люди! Стурбовані за ньо- го, упадають біля нього, як мати, як батько, як сестра і брат. І Київ ще тут є десь один. Григорій потер чоло і засміявся. А всередині йому гейби хлоп’я танцювало і било в долоні: «Жив! Жив! Житимеш!» І хотілося сказати щось хороше – хороше. - Мамо…- і затнувся, дивлячись на матір: - Дозвольте вас так називати, бо ви ж така… як і моя мати. 3) Творче з елементами аналізу - Визначте тему й основну думку висловлюваного. - Даний текст не має назви. Пригадайте, що враховується, коли дається назва тексту? Дайте назву текстові. Що відображає ваша назва: тему чи ідею твору? - Довести належність тексту до художнього стилю. Знайти в тексті епітети, метафори, порівняння. Яку роль вони відіграють у художньому висловлюванні?