Прикладку треба відокремити за до тире(розділові знаки пропущено): а) Син білявого дня і чорнявої ночі вечір-мулат підійшов до порога. б) Самсон заступник твій надія та єдина відкрив чужинці свою міць таємно. в) Рудий яструб степовий розбійник знявся вгору й закружляв над полем. г) До Олесі підійшов один з останніх бійців танкіст Василь Кравчина.

т.г.шевченко ! досить було однієї

людини, щоб врятувати цілий світ,

цілу націю.

остап вишня.

доля карбувала його життя у формах трагічних. виявляється, один повсталий проти всіх може важити більше, аніж багато повсталих проти одного повстанець шевченко був гнівною мовою цілого поневоленого народу ; мовою колючою, як дріт, але правдивою та прозорою, як сльоза. мовою, в якій бурхлива епоха відлунювала в розлогих думах бандуристів — сама україна була потрощеною бандурою з обірваними струнами. разом з усією росією — булав ярмі царсько-кріпосницької системи. і яких же нелюдських сил треба було, щоб відкрити очі сліпому народові ! а він підняв його, пригнобленого та приниженого, розтоптаного із землі, указуючи на шлях та розплющуючи очі.

поет прагнув розбудити пам’ять народу, нагадати про мужність і незалежність наших предків. він закликає нас подивитися на свою країну й «полюбити щирим серцем велику руїну».

вимучений фізично, та не зламлений морально, шевченко навіть після заслання не зрікається україни, продовжуючи писати.

існують закиди на те, що шевченко — атеїст, але він відстоює християнський ідеал згармонізованої людини, яка живе у згоді з собою :

добре жить

тому, чия душа і дума

добро навчилася творить.

про шевченка написано тисячі томів досліджень, та найпроникливішим шевченкознавцем був і залишається народ, про якого він писав; народ, який все це пережив.

феномен шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття , наше минуле і нашу надію на майбутнє.

для мене шевченко — це невичерпане натхнення, яке стане опорою для великих справ задля моєї україни !

т.г.шевченко ! досить було однієї

людини, щоб врятувати цілий світ,

цілу націю.

остап вишня.

доля карбувала його життя у формах трагічних. виявляється, один повсталий проти всіх може важити більше, аніж багато повсталих проти одного повстанець шевченко був гнівною мовою цілого поневоленого народу ; мовою колючою, як дріт, але правдивою та прозорою, як сльоза. мовою, в якій бурхлива епоха відлунювала в розлогих думах бандуристів — сама україна була потрощеною бандурою з обірваними струнами. разом з усією росією — булав ярмі царсько-кріпосницької системи. і яких же нелюдських сил треба було, щоб відкрити очі сліпому народові ! а він підняв його, пригнобленого та приниженого, розтоптаного із землі, указуючи на шлях та розплющуючи очі.

поет прагнув розбудити пам’ять народу, нагадати про мужність і незалежність наших предків. він закликає нас подивитися на свою країну й «полюбити щирим серцем велику руїну».

вимучений фізично, та не зламлений морально, шевченко навіть після заслання не зрікається україни, продовжуючи писати.

існують закиди на те, що шевченко — атеїст, але він відстоює християнський ідеал згармонізованої людини, яка живе у згоді з собою :

добре жить

тому, чия душа і дума

добро навчилася творить.

про шевченка написано тисячі томів досліджень, та найпроникливішим шевченкознавцем був і залишається народ, про якого він писав; народ, який все це пережив.

феномен шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття , наше минуле і нашу надію на майбутнє.

для мене шевченко — це невичерпане натхнення, яке стане опорою для великих справ задля моєї україни !