Позначте складне речення з різними видами зв'язку а)У небі весело шугають ластівки і співають жайвори, коли пригріє тепле весняне сонце. б)Здається, сама земля горить по обріях, тривожним, багрянистим світлом виповнює всю цю вітряну степову ніч. в)Травневий день в кільці заграв на сполох бив всіма громами, і блискавка небесні брами розчахувала навкруги. г)Коли ми йшли удвох з тобою вузькою стежкою по полю, я гладив золоте колосся, як гладить милому волосся щаслива жінка наречена. д)Зелена трава горить-палає зеленим огнем, на її довгих листочках грає й сяє чиста роса.

а)У небі весело шугають ластівки і співають жайвори, коли пригріє тепле весняне сонце.

Хлопці знітилися. Обом стало соромно. Вони швидко вийшли з хати. 

- Що будемо робити, Антоне?

- Не знаю. Я б зараз під землю провалився від сорому... 

Вони сіли під старою розлогою грушею, колись бабуся з її плодів варила таке смачне варення ...

- А кому ти продав ікону?

- Опанасовичу ... В нього магазин є з всякою старовиною...Але вже стільки часу минуло...Та й грошей нема. 

- Треба шукати ікону! А гроші я знаю в кого можна позичити. Бабусі недовго ще з нами бути...

Хлопці встали і попрямували до дороги.

  В крамниці, звичайно, ікони не було. Опанасович сказав, що продав її якійсь старій жінці. А хто вона така - він не знає. Сказав лише, що бачив її кілька разів на базарі - вона продавала сир, молоко, масло... Хлопці вхопилися за це і попрямували до місцевого ринку, хоч надії було мало. Роман вже встиг позичити гроші в свого друга, аби лиш бабусю відшукати... Хлопці йшли поміж торгових рядів і вдивлялися в селянські обличчя. Аж раптом Роман почув як його кличе Антон. Брат стояв біля старенької бабусі перед якою був розкладений її нехитрий товар: сир, молоко, масло. Хлопці з надією дивилися на бабусю...

- Діти, ви щось хочете купити? - запитала бабуся. 

- Ні. - першим отямився Антон. - Це ви купили ікону в Опанасовича десь півроку тому?

- Так, я. А що таке?

Хлопці чесно розповіли про все, що трапилося...Бабуся дивилася на хлопців. Антон стояв блідий, йому було страшенно соромно, він хотів зірватися з місця і тікати, але не міг і поворухнутися...

- То ви хочете, щоб я її вам повернула?

- Продали, - вихопився Роман.

- У нас є гроші, навіть, більше, ніж ви за неї заплатили.

- Я ікон не продаю. - відмовила стара жінка.

В обох похололо на серці - "Не продасть!".

- Ми вас просимо, будь ласка! Скажіть свою ціну!

- Я ж сказала - я не продаю ікон. Я вам її віддам, але ви мені обоє рік допомагатимете влітку. Домовилися?

- Так - так! - зраділи обоє.

Троє вийшло з ринку і попрямували за місто. 

Коли брати опинилися в хаті бабусі Ганни, то стали і завмерли на порозі. З усіх кутків на них дивилися Святі Обличчя. В кімнаті було до 50 ікон.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1) Привет, подруга.
Дрокладываю тебе, птичка моя, что денег на отдых за границей не хватает. Поэтому я приняла приглашение тётки и приехала в село. Добро в Кукуш!! 
Это русское село, совсем неприметное, где у озера колосится целебная трын-трава и лениво посасывают кровь комары, а гром среди лета никого не удивит. А ведь молодость - она для приключений. Ну, и для любви, конечно... Кстати, мною замечен таинственный красавец, идеально подходящий на роль прекрасного принца, рождённого для простых, невзрачных девушек от одиночества...
На сегодня всё. Продолжу завтра. Пока.

2) Привет, Зина.Завтра у меня экзамен по русскому языку и мне кажется, что я ее не сдам.К сожалению я болела и пропустила много новых тем.Понимаешь, я бы хотела обратиться к тебе за Я надеюсь ты мне Собственно, если ты решишься мне, сообщи мне об этом.Я очень надеюсь на твою