Мисливець і голуби На краю села росло велике - велике дерево. Птахи будували на ньому гнізда, а втомлені подорожні відпочивали в тіні його широкої крони. Одного разу до дерева прийшов мисливець і побачив безліч птахів. Він розгорнув сіті й поклав у них кілька зерен, але пильна ворона помітила пастку й попередила інших птахів. У цей час поруч із деревом пролітала зграя голубів. Птахи побачили зерна, опустилися, щоб трохи підживитись, і потрапили в пастку. Вони дуже злякались, але ватажок зграї не розгубився і придумав план звільнення: «Ми піднімемось у небо, полетимо разом з пасткою й залишимо птахолова ні з чим». Так кожний голуб узяв у дзьоб свій шматочок сітки, зграя приготувалась і стрімко злетіла вгору. Голуби полетіли, а мисливець залишився без здобичі. «Тепер ми повинні полетіти до моєї подруги мишки. Вона до нам позбутися сітки», - сказав ватажок. Так вони і зробили. Мишка прогризла дірки в пастці і звільнила всіх птахів.До якого жанру відноситься даний твір? А) вірш; Б) казка; В) оповідання. 2. Яка головна думка твору? А) Птахи приносять користь. Б) Сила у згуртованості та єдності. В) В людині все має бути красивим. 3. Встанови послідовність подій у творі. А) У цей час поруч із деревом пролітала згр. голубів. Б) Тепер ми повинні полетіти до моєї подруги мишки. В) На краю села росло велике- велике дерево.Г) Голуби полетіли, а мисливець залишився без здобичі. 4. Чи схвалюєш ти вчинок мисливця? Чому? Напиши. (3 — 4 речення)
Ответы
2.Дiвчинка хоче завести друзiв.Вона бачить двух дiвчинок.Перша в окулярах маленька сто(йи)ть та складає речi у портфель.А друга дiвчинка в золотыстому платтi та в гарних туфлях.Вона вирiшила подружитися з другою дiвчинкою.На наступний день вона бачить що друга дiвчинка сидить з iншою дiвчиною та щось бурмоче (йи)й.А перша дiвчинка пiдiйшла та сказала давай будемо друзями.На наступний день вони також дружили.Та так дуже довго.Ось бачете от же справжня краса лююдини-краса духовна!
Cподiваюся тобi до
Cподiваюся тобi до
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
- Привіт, Миколо! Чого сумний такий?
- Привіт, Петро. Я не зумний, я просто замислився.
- І про що ти так замислився?
- Та ось розмірковую, що у моєму творі вчительці не сподобалося. Вона мені і ще кільком учням твори повернула і наказала поміркувати ще.
- А яка тема?
- "Що означає бути щасливим?"
- Гарна тема. Дай-но твір глянути, може, мені щось спаде на думку.
- Добре, тримай. І чого їй треба? Помилок немає, я перевірив. І написав все чесно...
- Бачу, що чесно. Мені здається, я розумію, чого ти не врахував, коли писав. Ось ти пишеш, що тобі особисто, щоб бути щасливим, потрібно мільйон доларів, і більше нічого.
- Так. Скажеш, гроші для щастя непотрібні?
- Не скажу, потрібні. Але уяви собі, що у тебе є аж мільярд доларів...
- Ех, як було б гарно!
- ... але ти прикутий до ліжка тяжкою хворобою. Або сліпий. Або втратив когось з близьких. Або...
- Годі, зрозумів. Я не помічаю те, що вже маю, сприймаю це як належне.
- Так. Не переймайся - ти не один такий. До того ж, ти вже про це замислився, тобто ти вже не такий.
- Згоден. А тобі що потрібно, щоб відчувати себе щасливим?
- Мені? Мабуть, жити у злагоді з самим собою й світом.
- Так ти філософ, як виявилося... А знаєш, я тебе розумію. І згоден з тобою.
- Дійсно? Мені приємно це чути.
- Дякую за до Тепер я знаю, як виправити твір. Тільки сформулювати залишилося.
- Нема за що. Бувай!
- Бувай!