Твого це займенник? Якщо так то його треба розібрати як частину мови Та також "такі"якщо це займенник? То розібрати як частину мови

1. незадоволення реальним життям; у центрі уваги - незвичайні, часто Фантастичні обставини; особливо тісний зв'язок із фольклором - романтизм

2. підвищення інтересу до людських почуттів; ідеалізація героїв: змалювання побуту та звичаїв простих людей - сентименталізм

3. усебічне відображення дійсності; зображення типового героя в типових обставинах; соціально-психологічна зумовленість дій і вчинків героя - реалізм

4. урочистість, мальовничість, динамічність; бачення світу через контрасти и суперечності; повернення уваги до Бога як до вершини досконалості - бароко

У житті людина може досягати різних висот. Багато хто прагне владарювати, керувати, бути значною й помітною фігурою. А дехто вважає, що й маленька людина може приносити велику користь. Викладіть Ваш погляд на проблему: Чи заслуговує маленька людина на ту ж повагу, шо й людина з високими амбіціями?

Без перебільшення можна стверджувати, що кожна людина гідна поваги, незважаючи на її становище в суспільстві чи кількість грошей.

Щоб довести свою думку, скажу таке: звичайна й проста людина може бути наділена найкращими людськими якостями. На щастя, особистість визначають доброта, щирість, чесність, уміння співчувати, а не амбіції чи рівень достатку.

На згадку спадає головна героїня драми Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Наталка – проста сільська дівчина. Вона розумна, працьовита, скромна. Її в селі характеризують так: «Золото – не дівка!». Наталка самовіддано любить матір, шанує старших, демонструє вірність у коханні до Петра. Котляревський змалював реалістичний образ української дівчини, яка заслуговує на велику шану.

Наведу ще один аргумент, що підтверджує мою правоту. Людині не обов’язково досягати якихось нереальних висот, вона може домогтися успіху хоча б в одній сфері, творити добро, допомагати іншим. І це заслуговує на повагу.

Прикладом, що ілюструє цей аргумент, може бути життя й діяльність моєї тітки Ольги Іванівни. Вона працює хірургом у звичайній районній лікарні. Це високопрофесійний фахівець своєї справи, який обожнює роботу. Ольга допомагає великій кількості людей, з колегами ж вона ділиться досвідом. Пацієнти обожнюють цю жінку й називають «лікарем від Бога».

Отже, шанобливе ставлення отримують люди завдяки своїм учинкам, чеснотам, моральним якостям. Навіть «маленька» людина може своєю щоденною працею приносити велику користь суспільству.