Абрикоса після зими ловить сонячні промінчики зв‘язок між словами

чесність – це поняття, яке може впливати на наше життя в тих чи інших відносинах. бути чесними батьки нас вчать ще з дитинства, намагаючись закласти у нас розуміння про те, що бути чесним – це бути людяним і не здійснювати вчинків, за які доведеться соромитися і які доведеться приховувати, адже правда, рано чи пізно, завжди стає явним. погані вчинки часто тягнуть за собою брехню, обман, боягузтво і страх бути викритим. тому чесна людина завжди намагається робити так, щоб потім не було соромно, не доводилося щось приховувати і брехати. він поважає і цінує турботу і працю батьків, так як сам уміє трудитися.

правду не завжди легко говорити, особливо якщо це стосується негарних вчинків. але коли обманюєш близької людини, на душу лягає важкий камінь, який все тягне і тягне, і ти в кожну хвилину боїшся, що людина все-таки дізнається правду, і найстрашніше, що він може впізнати її від сторонніх людей, а це подвійно неприємно. обманювати когось-означає боятися. обман породжує страх.якщо бути людиною чесним і справедливим, то буде більше поваги і розуміння до такої особистості. чесність асоціюється зі словом чистота. приміром, ти не брешеш, значить, ти чистий, чесність наповнює нас щирістю і відкритістю. на чесних людей можна покластися і довіритися їм, відкрити свої таємниці, знаючи, що людина нікому не передасть твої секрети і переживання. такі люди тримають своє слово і викликають повагу оточуючих.іноді бувають випадки, коли чесність і, правда, можуть нашкодити людині. люди можуть бути занадто прямолінійними і образити своїми словами іншої людини. у таких випадках правду, звичайно, потрібно говорити, але м'яко і ненав'язливо, щоб не образити людину.найчастіше люди брешуть для того, щоб здаватися краще, ніж є насправді, або тому, що соромляться свого улюбленого заняття та хобі. найголовнішими перевагами чесних людей є те, що вони можуть бути самим собою, їм довіряють, їх поважають. такі люди вміють радіти успіху своїх друзів і близьких, не заздрять і не зраджують. вони не звалюють свою провину на інших і вміють зізнатися, якщо зробили щось не так, завжди виконують свої обіцянки і можуть постояти за себе.завжди важко виховувати в собі якісь позитивні якості, але цим треба займатися все життя. людина, яка не бреше іншим – чесний перед самим собою. дуже важливо, коли тебе поважають, довіряю тобі і розраховують на тебе.

Ця біблійна фраза говорить про те, що спочатку Бог вимовив слово, а потім уже відповідно до сказаного утворилася земна твердь, вода і т. ін. Виходить, первинне — Слово. Це наводить на роздуми про важливість мови, мовлення, людських слів. Недарма говорять, що словом можна вбити. Але словом можна і відродити. Тільки слова ці будуть різними. Або сказані будуть по-різному. Мова — це живий організм. Він у постійному русі: одні слова народжуються, інші вмирають, треті переходять з однієї мови до іншої, четверті змінюють стильову приналежність. Ця безперервна динаміка і є життям мови. Втручатися в нього декретами, заборонами, постановами, рішеннями безперспективно. Усередині мови, за К. Чуковським, діє саморегуляція. Це таке явище: процесу відновлення мови протистоїть тенденція опору нововведенням. Жива, як життя мова створює бар’єри, що перешкоджають надто швидкому і безладному відновленню мовлення. Коли б не це, мова втратила би свій цілісний характер і в XXI столітті ми не розуміли б поезії основоположника російської літературної мови великого О. Пушкіна.
Завдяки цій тенденції мова, як би не змінювалася, і зберігає свої загальнонаціональні закони, залишається усталеною. Один із найбільших шляхів збагачення будь-якої мови — це запозичення. Особливо в наш її час, коли обмін інформацією став швидким і всеохоплюючим засобом міжнародного спілкування. У результаті іншомовні слова активніше, ніж колись, входять до рідної мови, пристосовуються до неї (наприклад, англійські іменники, потрапивши до російської або української мови, починають відмінюватися, як і дієслова; іноземні слова одержують властиві мові суфікси і префікси). Усі спроби замінити існуючі в українській мові іноземні слова українськими приречені, а головне — вони не потрібні. У мові приживеться те слово, яке краще виражає вкладене в нього поняття і яке зручніше у вживанні. Ніколи слово «тротуар» українській мові не витісниться словом «топталище» (саме це слово було запропоноване поборниками чистоти мови ще в XIX столітті), а слово «архіпелаг» словом «багатоострів’я».Звичайно, без потреби заповнювати рідну мову іншомовними словами варто.