Твір-опис місцевості (вулиці, села, міста) на основі особистих вражень або за картиною в художньому стилі (за складним планом) з використанням відокремлених означень та обставин

Наша природа дає життя перш за все, людині. Природа, як мати нам, а ось ми про неї рідко замислюємося, не думаємо про те, що дарунки її за розпусту не безмежні. Люди полюють на звірів собі на втіху, а не з потреби, вони будують заводи, засмічуючи викидами і повітря, і річки, і моря. Відходи виробництва, як і сміття, залишене в лісі, є причиною смерті і вимирання тварин, риб, птахів. Ми просто знищуємо те, що подаровано нам просто так. А потрібно зупинитися, я просто закликаю берегти рідну природу, про що і пишу в своєму творі. Що ж ми бачимо сьогодні?

Люди вирубують в містах дерева, які заважають будівництву чергового торгового центру, на дорогах з'являється все більше авто, що своїм вихлопних газів засмічує навколишнє середовище. Все навколо гине безповоротно. І незважаючи на те, що природа сама по собі має властивість відновлюватися, це відбувається повільно, тому вона просто не встигає за людською жорстокістю. Якщо так піде і далі, то ми не тільки втратимо красу природи, яка без людського втручання просто ідеальна, ми зашкодимо і собі.
Природу треба берегти!

У своїй передмові до українського видання творів Сект-Екзюпері Євген Сверстюк писав, що для утвердження своїх істин автор зробив усе, що міг; він їх вистраждав життям і створив у згоді з ними модель свого життя. І. О. Синиця пише, що мовна поведінка – це частина загальної поведінки людей і вона свідчить як про рівень розумового розвитку, так і про рівень виховання, вона репрезентує людину загалом. Улас Самчук якось писав, що він ставив раніше і зараз ставить собі досить, як на письменника, виразне завдання: хоче бути літописцем українського простору в добі, яку сам бачив, чув, переживав .