Якому рядку всі сполучники підрядності А) бо, тому шщо. якби Б) й, та, начебто В) але, як, якщо​

Соняшник – висока рослина зі жорстким стеблом. До нього кріпиться темно-зелене листя великого розміру. Розцвітає рослина влітку. На одному стеблі знаходиться гарне суцвіття. Посередині кругла середина із трубчастих квітів. Вони темно-коричневого кольору. Обабіч кошика розташовуються великі язичкові квіти. Саме вони нагадують жовтогаряче сонце. Навіть назва квітки співзвучна цій подібності.
Влітку часто доводиться бачити на безмежних полях золотий килим розквітлих соняшників. Це напрочуд чудова картина.

- Привіт, Олеже!

- І тобі, Іване! Як твої справи?

- Дуже добре! А твої як? Чи є якісь новини?

- Так, є новина! В нашому класі новий хлопець з’явився, звуть Рустам. Він приїхав з Грузії. 

- Та це ж чарівна країна! А цей хлопець хороший? Розумний? 

- Іване, ти й не уявляєш який веселий, розумний та доброзичливий цей Рустам. Але в нас завтра буде контрольна робота з української мови, а він не буде її писати.

- Чому?

- Так він мови ще як слід не вивчив!

- А в Грузії як розмовляють?

- Тю, Іване, ти смішний! Його рідна мова – грузинська! Проте він ходить на уроки з української мови, намагається вправи виконувати.

- Ну правильно, українську мову йому треба вивчати. Він же переїхав тепер до українців, а в нас рідна мова – українська...

- Згоден із тобою. Доречі, я вважаю, що українська мова справді надзвичайна!

- Олеже, чому це ти так думаєш?

- А ти чув колись, як співає соловейко?

- Чув, дуже гарно він співає.

- Ось і наша мова така ж гарна, як пісня солов'їна. Така ніжна та мелодійна.

- Дійсно, так і є. А може і грузинська мова гарна?

- Може й гарна, я не чув. Але я впевнений, що українська мова все-одно краща за всі.

- Чому це?

- Тому що вона рідна. 

- Олеже, ти правий. Українська мова - це мова, яку ти чуєш з народження, якою говориш змалечку. Ось тому вона найгарніша!