Розібрати слова за будовою за уранці, чорнозем, складаючи, турне, кімоно.

- привіт
- привіт
- що робиш???
- книгу читаю, Айвенго) Раджу тобі прочитати
- А що вона цікава?
- Дуже*
- Ай ні я краще в компютері ігри пограю* це набагато цікавіше ніж чиати якусь маячню*
- Ти дуже помиляєшся*
- цікаво, В чому???
- Книга - це джерело знань. Коли ми читаємо: в нас збільшується словниковий запас, ми дізнаємося щось нове, ми деколи переживаємо за героя* А що компютер допомагає?? Тільки зір портить.
- Ні, це неправда. В компютері можна найти багато інформацій а в книжці ніі,,
- Як хочеш я на стороні книжки
- А я на стороні компютера

Невеличка Джерина пасіка була огороджена низьким ти­ном і обставлена од півночі очеретом…Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе гіл­ля над вуликами. За пасікою зеленів маленький баштан. Дов­ге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось по тину…Дід дав онукам по огірку і все розказував їм про далекий край, про Чорне море, про лиман.А в пасіці гули у вуликах бджоли густим глухим гуком, неначе вони були закопані десь під землею. В вічках подекуди ліниво лазило кілька бджіл. Дві-три бджоли сновигали ліниво понад хрестом, та й ті незабаром ніби падали в вічка. В пасіці пахло медом, молодою травою та польовими квітами. Серед пасіки десь взялася кавуняча огудина, сплелась з бадилиною, березкою та з широким листом огірків і побігла до одного ву­лика довгою зеленою стежкою. Між вуликами зеленіла трава, синіли сині дзвоники, показуючи свої ясні осередочки; під ти­ном червоніла, ніби кров’яні краплі, червона смілка, ріс жов­тий кущик дроку. Косе проміння промкнулось під яблунями та важкими дубами й ніби запалило зелену траву, вулики, зе­лене листя на грушах, ще й облило сивого діда червонястим світом.Вже сонце зайшло, вже ніби дрімота розлилась над гус­тими садками, над густим лісом, а дід усе розказував, а діти все слухали, а бджоли гули, неначе гула гучними струнами кобза, приграваючи до чудової казки-пісні пасічника Мико­ли Джері.