І записуєте текст поданого нижче диктанту. Текст подано з орфографічними та пунктуаційними помилками. Їх вам необхідно виправити. Нагадую вам про каліграфію, виправлення робите закресленням. Майже в кожному реченні є помилка. Будьте уважні. В останій день беризня снову вродився вітер, та вже нехолодний а вогко теплий, хвилюючий. Сніг на очах потимнів, з глухим крекотом осідав. До річки забурували потоки. На високий вяз біля наших воріт випурхнули із стріх сотні горобців і залящали так, наче проводили звітно виборні збори. У мене аж у вухах затрудило… Я сирдито посварився на них кулаком, наче це вони вині, що раптово повирнулася висна, почовгав у хату, де стугоніла в розгорненому зошиті одна-єдина фраза: «Висна прейшла». Нехотя взяв ручку відвиклими, наче пограблими, палцями. Напружив голову. Вона небажала нічого творити, бо була рослінена канікулами, а ще переповнена такими свіжими, захоплюючими враженями від катаня. Сирдито покрутив свою голову в руках, мов футбольний мяч, заплющив очі, аби уявити весну.

Весняну пору ми чекали довго. Всім вже набридло кутатися в теплі шуби, дублянки і пальто. Хочеться вільно гуляти на вулиці, виїжджати з батьками на природу. Всі вже скучили по зеленій травичці, по листочках на деревах, за кольорами на клумбах.

І ось, нарешті, підталий сніг став зменшуватися день від дня. Вчора я визирав вранці у вікно, і бачив, що він ще лежить на даху магазина. А сьогодні снігу на даху вже не стало! Земля оголилася і з’явилися на світ божий перші зелені паростки. Я люблю гати за ними, люблю перевіряти, як вони стають більші день від дня.

Дні стають довшими, і тому можна більше часу проводити на свіжому повітрі. І вечора вже тепліші, можна прогулюватися, а не ховати носи в теплі коміри і мчати додому. Люди вже не так квапляться додому, як в зимові холоди. А у дворах грає безліч дітей.

Бруньки на гілках дерев і на кущах поступово набухають під весняними дощами і розкриваються. Клейкі листя вибираються назовні, під сонячні промені. Ці молоді листочки дуже яскравого і світлого зеленого кольору! Такого кольору більше ніде не побачиш, він, напевно, придуманий тільки для весняних листочків.

Радіє природа, дзвінко щебечуть пташки, у дворах заливисто гавкають собаки. Радіють і люди теж. Весна всім несе оновлення !

Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося. Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.