Розподільне письмо. Записати слова у дві колонки – окремо, через дефіс :Сядь/бо, ходи/но, таки/ читав, будь/хто, казна/що, хто/небудь, зрозумів/таки, все/таки, пиши/ ж/ бо, все /ж /таки, іди /ж/ но, яким/би /то, коли/ б/ то, так/от, отакий/то, важкий/таки, як/от, нехай/ складає, учився/ б, почав /би.2. Перепишіть, розкриваючи дужки й розставляючи пропущені розділові знаки.Не/знав сіромаха що виросли крила. Вже не/далеко той час коли оксамитовим серпанком молодого листячка вкриються розлогі крони кленів. У гущині лісу не/вгамовно витьохкували солов'ї віщуючи прихід ранку. Куди не/глянь - скрізь розвернулося розпустилося зацвіло пишним цвітом. Не/полоханий спокій над Києвом сонним дріма. Я - українець і моя душа ні/з/ким не/розмежована довіку. На важких томах не/оправлених у темну шкіру виднілися напівстерті назви. Не/довіряючи очам довіряй розуму.Не/торкайся хліба рук не/помивши. Мудрий ні/коли не/знає хвилювання​

Попереду, за річкою, танули ліси, що тяглися звідси і вгору, понад Ворсклою, і вниз, до Дніпра. - Г

Зав’юнився під ногами розсипчастий пісок берега.

Річки, схованої в берегах, ще не видно було, але вона вже відчувалася по свіжості й прохолоді, якою потягло від неї. - А

Ліс, наблизившись, перетворився із синього на зелений. - Б

Його соковиті хащі по той бік річки, прокидаючись, повнилися пташиним тисячоголосим гомоном, особливо солов’їними трелями. - В

Зелений світ, умитий росами, лящав, висвистував, видзвонював, лунко переливався щедрою розмаїтістю акордів, ладів і тонів.

Птаство, радіючи весні, творило музику краси дивовижної: солов’ї аж заходились, зозулі кували, торкаючи дзьобиками чарівні клавіші неба.

Зимою ліс вражає тишею, та життя в ньому не  завмирає.

Пожвавлюють  його щебетухи пташки, хоча їхні голоси не такі щедрі, як  навесні. Серед тонкого попискування синичок чути посвисти

червоногрудих красенів снігурів. Яскраво-червоні грудки відтінюють

синювато-сірі спинки і гарненькі шапочки на голівках. Горобці, наші

добрі знайомі, в літній період харчуються комахами-шкідниками, а

взимку ласують насінням бур'янів, збирають ягоди. Узимку в наших

лісах з'являються і гості з півночі: щури-смеречнюки, чечітки, іноді зграйки чижів і щиглів. Зовсім не бояться морозів шишкарі. Якщо на ялинках та  соснах багатий урожай шишок, вони споруджують гнізда і виводять  пташенят у найхолоднішому місяці - січні. Зрідка чути неголосний стук  дятла -  лісового лікаря. Він уважно обстежує дерева, видобуває з них  шкідників: жучків, черв'ячків, личинки гусені. Прикрашають снігові володіння своїм ніжним посвистом і невеликі гарненькі омелюхи. За  яскраве забарвлення дали їм ще одну назву -  красавки.

Объяснение: