Зробити синтаксичний розбір речень : Сьогодні, ймовірно, піде сніг. Мамо , схиляюсь перед іменем твоїм. Мешканці будинку зранку зібрались у дворі

Мова. Навчатись їй так просто й одночасно так складно. Україн­ська мова живе всередині нас. Навіть не вивчаючи її, без проблем ро­зуміємо, бо це наша мова. Ми українці, і нам соромно не знати своєї власної мови, соромно не намагатись розвивати своє мовлення.

Так, українську мову ми вчимо в школі, але для справжнього володіння нею цього недостатньо, треба самотужки додатково зай­матись.

Необхідно багато читати. Читати вголос і про себе, читати не лише художню, а й публіцистичну літературу. Саме таким чином я покращую свій лексичний словниковий запас, вчусь володіти лі­тературною мовою.

І чим більше я читаю, тим кращим, і я це помічаю, стає моє мовлення.

Але всі ці знання так і залишились би в теорії, якби я не спіл­кувався. Спілкуючись рідною мовою, я можу помітити свої власні помилки, виправити їх. Слухаючи своє мовлення, я помічаю, чого мені бракує, на що звернути увагу, з чим виникає найбільше про­блем, де найбільше помилок.

Останнім часом у нас приділяють велику увагу українській мові. Ми частіше чуємо її — і по телебаченню, і по радіо, і навіть на вулиці. Завдяки телевізору та радіо ми, непомітно для самих себе, вивчаємо мову, вчимось розуміти її. До речі, диктори надають інфор­мацію суто літературною мовою, враховуючи всі вимоги до її вимО­

ви, і це для нас корисно. Отож, ще один засіб навчання мові — це телебачення та радіо. Я намагаюсь уважно слухати, запам’ятовува­ти, одним словом — навчатись.

Так, це складно. Процес пізнання дуже повільний, тут немож­ливо поспішати. Навчатись необхідно вдумливо, старанно, інакше найголовнішого можна не помітити.

Але я не боюся складнощів, невдач, адже я працюю, отже — розвиваюсь. Без мови немає жодної країни, а це значить, що я зобо­в’язаний знати свою мову, адже «мова — це щось далеко більше за механічний зв’язок між людьми, це відбиток свідомості людини — це прояв її».

закінчуючи школу, мільйони наших ровесників вступають у доросле незалежне життя. кожен з нас може продовжити освіту, а може відразу ж піти працювати. і в тому, і в іншому випадку дуже важливим є питання вибору майбутньої професії, адже головне, щоб справа усього життя довелася нам до душі. деякі з вчорашніх школярів при цьому приділяють увагу популярності професії, деякі – заробітній платі, і тільки одиниці вибирають те, що їм ближче  те, що їм до душі.

в даний час існує близько шести тисяч професій, і зорієнтуватися в такому розмаїтті дуже непросто. звичайно ж, найкраще відразу ж знайти «свою» професію, щоб потім все життя не мучитися і не витрачати час на заняття нелюбою справою. на жаль, сьогодні часто доводиться вибирати не те, що нам подобається, а те, що більш престижне і добре оплачується. але як підійти до вибору професії так, щоб потім не шкодувати про свій вчинок все життя?

я вважаю, що, перш за все, майбутня професія повинна бути цікава не вашим батькам і родичам, а особисто вам. адже захоплююче заняття, яке дійсно подобається – це дуже важлива складова дорослого життя будь-якої людини. однак при цьому слід враховувати і можливість отримувати гідну оплату своєї праці, адже найцікавіша робота не принесе людині задоволення, якщо вона при цьому не зможе гідно жити і утримувати свою сім’ю