Установи відповідність між реченням вираження у ньому звертання.1. Іменник у формі кличного відмінка.2. Словосполучення.3. Прикметник.4. Іменник + словосполучення.А. Я тебе, вірная, аж до хатоньки сам на руках віднесу.Б. Піднімаймося, спішімо на боротьбу проти ненависного ворога!В. Нахиляйтесь, густі лози, куди вітер віє!..Г. Постій, чумаче, постривай, шляху в людей розпитай.Д. Зіроньки ясні небо покрили, вийди, дівчино, серденко миле.​

Відповідь:

Якщо не образишся, я тро-о-охи відредагую:

Я віршів ніколи в житті не писав.

Це просто тому, що ТЕБЕ я не знав.

Тепер солов'єм моє серце співа,

Виводить рука нелукаві слова:

Не збиті й сучасні - чистіш від води,

Такі, як казали ще наші діди.

ТИ гарна, тендітна, ТИ диво із див.

Я хочу, щоб разом ми були завжди.

Хай поряд не буде недобрих людей,

Втечем від байдужих, холодних очей.

Щодень я любити ТЕБЕ обіцяю.

ТЕБЕ зберегти я всім серцем бажаю.

А серце не бреше й одразу  сказало,

Що щастя, Янусю, в ТОБІ відшукало.

ТИ доторком ніжним легкої руки

Осяєш мої підліткові роки.

Пояснення:

24. А — кОлесо : іменники в родовому відмінку однини (кого? чого?) мають наголос переважно на закінченні, це слово виняток.

25. Д — ненАвисть : похідні форми від слова нена́висть мають наголос на другому складі.

26. Г— чорн О зем : у складних іменниках сполучний голосний є наголошеним.

27 . В — урочИсто : у прислівниках, утворених від суфіксально-префіксальних прикметників, а також із прийменниково-прикметниковими сполученнями, наголос падає на той же склад, що й у відповідних прикметниках.

28. Д — експЕрт : запозичене слово, зАпонка: іменники жіночого роду з суфіксом <к> . зберігають наголос мови-джерела , зАпонка :

29. В — фОльга : запозичені слова зберігають наголос мови-джерела , листопАд : складних іменниках сполучний голосний є наголошеним, але це слово виняток, Олень: в українській мові деякі слова мають наголос, відмінний від російського.