Друга частина виражає ПРИЧИНУ того, про що йдеться в першій, у реченні А. Прокинешся одного разу --- надворі вже біло (Є. Гуцало Б. Не жди сподіваної волі: вона заснула (Т. Шевченко). В. Ой у полі верба, під вербою вода (Нар. творчість). Г. Гуцули переконані: з небесним громом дереву передається голос Бога ( З посібника).

Б не жди сподіваної волі: вона заснула

Додатки:
Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле.
Окрім кімнат для навчання й відпочинку, споруджено літній і зимовий басейни.
Усі, за вийнятком Андрія, прийшли того вечора на збори.
За винятком баби Оришки, Чіпка нікого не любив.
Крім знання, тут потрібна інтуїція, дар передбачення, дар ясновидця.

Обставини:
Падаючи, сніжинки витанцьовували вальс.
Полягали спати, повечерявши.
Чому ліси чекають мене знову,на щит піднявши сонце і зорю?
Десь за селом, на гонах далеких, гасло сонце.
Зустрінемося за кілька днів, у п'ятницю.
Незважаючи на несприятливу погоду, ми все ж таки поїхали відпочивати до моря.

ТВІР-ОПОВІДАННЯ ПРО ВИПАДОК ІЗ ЖИТТЯ. Однієї травневої суботи ми з однокласниками зібрались іти до лісу. Плани мали грандіозні: зварити кашу, насмажити шашликів, а ще награтись і набігатись досхочу. Аж ось нарешті всі зібралися. Перевірили, чи все взяли, і хутко рушили. Сонячне проміння пестило нас, зігріваючи уже по-справжньому. Незрівнянні аромати дарувала яскрава травнева зелень. Зупинившись на улюбленому місці, ми звично і швидко розвели вогонь, а незабаром запах польової каші уже розносився по галявині. Посмакувавши кашею, хлопці побігли грати у волейбол, за ними попрямували й дівчата. Чаклувати над шашликом залишився лише Андрій — великий знавець і любитель цієї справи. Гра була чудовою, і Максим навіть роззувся — аби легше було бігати. Ось тут і сталася біда. Побігши в кущі за м’ячем, Максим наступив на уламок скла. Хлопець скрикнув від пекучого болю, а за мить уся шкарпетка була в крові. Першою отямилася Марійка. Вона завжди брала з собою ліки першої необхідності. Швидко обливши рану перекисом водню, туго затягла її бинтом. Першу до було надано, тепер необхідно було терміново повертатись у місто. Друзі обережно посадили Максима на велосипед і доправили до лікарні. Провідувати однокласника прийшли всім гуртом. І назавжди запам’ятали сумний урок, що бігати без взуття не можна, а тим більше бити й розкидати скло!