Розставити розділові знаки в тексті​

ответ: Якби мене запитали, яким має бути дитячий твір, я ні на хвильку не замислюючись відповіла б: "Таким як у Ліндгрен". Будучи матірю  - одиначкою, вона бралася за різну роботу, окрім секретарської. Молода жінка, покинута чоловіком, мала заробляти самотушки. Але мабуть саме завдяки життєвим випробуванням, загартовувався характер. Одна з найвідоміших героїнь Пеппі Довгапанчоха підкорила весь світ своїми веселощами. На той час, Пеппі - новаторський образ у галузі дитячої псиології та виховання.

Объяснение:

У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїд­ний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона.  Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розпо­відає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”.  Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор. Доповнює ці апокаліпсистичні роздуми фастасмагорія про тоталітарне місто щурів “Ласкаво в Щуро­град”. Автор говорить вустами головного персонажа: “Ми народ ліриків, а не воїнів. І вже тому приречені на загибель. Народ, що не породив жодного диктатора, не може називатися нацією.  Це лише юрба, об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя. Зважте – співають про безсмертя, перебуваючи на порозі смерті!”.

Подробнее - на -

Дівчинка  семи  років  зараз  вибачилася  перед  своїм  батьком, іноді  слегка  нахиляючись  тим  самим  показуючи, що  їй  дуже  прикро. Поруч  з  ними, біля  їхних  ніг  лежала  розбита  ваза.
-Ох, Наталко, що  ти  накоїла?!
-Будь  ласко, татко,  вибач  мене! Я  зовсім  не  хотіла  цього  робити!
-Єх...І, що  ж  тепер  робити?-зітхнув  батько  дівчинки.
-Але, татку, я  зовсім  не  хотіла  цього  робити!
-Я  знаю. Але  вазу  доведеться  викинути.
-Ще  раз  вибачте  мене  тату...!
-...
-Але...Але  я  вважаю, що  склеити  вазу  всеж  таки  можна.
-Хм...Авжеж, бо  спроба, не  такування!-посміхнувшись  промовив  батько, й  зібравши  залишки  вази  пішов  її( вазу )  склеювати.
-Я  до віддалене  почувся  голос  Наталки.

Ну  как-то  так. Надеюсь  вам  нравится.