Правильно утворено ступені порівняння прикметників у рядку А зеленуватіший, найрідший, найбільш дотепний Б найбільш весняний, найменш дзвінкий, молодший В найбіліший, щонайтонший, найбільш кмітливий Г тривожніший, легший від усіх, найбільш хворий Д малиновіший, найнадійніший, якнайближчий

     Одного недільного ранку до мене підійшов загадковий дідусь і таємниче спитав:
     -Хлопче, ти не  знаєш, де у вас в районі знаходиться таємна бібліотека?
      -Не знаю, та й навіть не чув про таку. А що там зберігають? – відповів я.
       -У давно минулі часи, коли Україна знаходилась під ворожою владою, книжки багатьох авторів були заборонені. Але кажуть, що десь у цьому районі містилась підпільна бібліотека. Добровольці самі таємно від влади друкували книги і розповсюджували їх серед охочих.
        -Дуже цікаво, дідусю. Я ніколи про таке не чув. Але, мабуть, вона вже давно знищена, - розчаровано промовив я.
        -Мабуть, що ти правий. Але я все ж таки пошукаю, - сказав дідусь і пішов.
        Завдяки цій цікавій ситуації спілкування я дізнався про те, що у нас в Україні існували таємничі бібліотеки.

Про мистецтво спілкування з батьками

Коли говорять про професійний рівень педагога, завжди прагнуть дати уявлення про стиль його взаємин з батьками учнів. Короткі фрази: "…вміло вибудовує стосунки з сім'єю учня", "…тісний зв'язок з батьками" і так далі – не дають ясної картини, не озброюють колег доступними засобами, якими досягається згода в питаннях виховання і розвитку особистості учня.

. Психологія викладалася як виключно дитяча, а потреби в знаннях при побудові ланцюжка "вчитель – учень – батьки" швидше з області практичної психології. Мені і моїм колегам можна було б уникнути багатьох бід, аби учительство не лише зверталося за до до сім'ї, але і приходило їй на до у всеозброєнні своїх знань. Погано з педагогікою не лише тому, що вона не може впоратися зі світом дітей, а і тому, що вона не може опанувати світ дорослих.

Дівчинку-першокласницю мама не пускає на свята, бо там співатимуть і танцюватимуть! У атмосфері радості дитині знаходитися не можна, оскільки це не співпадає з основами якоїсь релігії, прихильниками якої стали батьки. А ось інша історія, розказана моєю колегою. Учениця 3-го класу, мама якої – педагог за освітою, шукає для дочки ідеального в її розумінні вчителя, і тому за три роки дівчинка змінила дві школи і трьох вчителів початкової школи.

Список нестандартних ситуацій може продовжити будь-який практикуючий вчитель. Як в таких випадках вчинити, як обійтися без нервування, а головне – як зробити так, щоб дитина не відчула себе збитковою і не опинилася "на лінії фронту", де з одної сторони – батьки, а з другої – вчитель?

Безумовно, приведені вище випадки – це крайнощі, але і в основної маси батьків в класі так само важко добитися підтримки.