Спишіть текст, вставляючи пропущені орфограми й пунктограми: 1. Благословен хто п..є piдну воду. 2. Як пр..красно жити над в..ликою водою. 3. Можна любити моря -К..ани можна мріяти про них але (не) можна нічого (в) світі так любити як -..лику річ..ку в..лику свою воду що т..че безупи(н, нн)о (по) між рідних ..регів. 4. 1 б...ги дивлять..ся (в, у) воду і (не) надивлят..ся. 5. Описати річ..ку ра(н, нн)ім ранком коли з рожевого туману оч..нают.. (ви) пл..вати д..рева верби гуси чов..на там десь і хата чи білий icок. 6. Яка прозора й м.яка в рі..ці вода. 7. Як живуть по ї мал...овнич..х -..р..гах люди як миют..ся в ній складают. про неї свої піс..ні мелодії. 8. 1 лагословен той хто п..є pідну воду і (не) сумує по ній все жи(т, тт)я. 9. tоли думаю я про старі часи од (давніх) давен ще (скіфсько) тарослов..янс..ких до (3, 3) апоріз..ких включно мисляч.. звичайно про сторію свого народу м..ні чомусь і Дніпроі народ (с, з)дают..ся однаково нолодими (, й) подібними один до одного в ті часи. 10. Нині Дніпро постарів а О. Довженко; 154 слова народ вирісі п..р..буває у віці повної мужнос..ті..

З великої букви пишуться ремарки, які вказуюсь на ставлення слухачів до якоїсь особи, інші ремарки, %) стоять після закінченого речення: Мова — категорія Загальнонародна, вона характеризує відмінності народів, а не суспільних класів («Сучасна українська літературна мова»). Мова є духовне надбання усього народу, всієї нації… (Там же); Катря. Мамо, цитьте! (Прислухається). Хтось іде до нас; може, лікар? (Біжить з тривогою; дивиться за ворота) (Стар.).

Примітка. З великої букви також пишеться перше слово рубрики тексту, якщо кожна рубрика закінчується крапкою; перше слово прямої мови після двокрапок; початкове слово постанови, резолюції, протоколу; після двокрапки за словами «Слухали», «Ухвалили» в про-токолі. (Довідкова література з цього питання: «Український правопис», «Довідник з українського правопису».)

Велика буква у власних назвах 

У незнайомому лісі
Уперше в житті Сашко був у справжньому лісі. Переважали тут сосни. Високі, стрункі, жовтокорі, вони змикалися вгорі рясним гіл-лям. Сашко змалку відрізняв сосну від ялини. Принесе, бувало, мати під Новий рік невеличку пишну сосну, прикрасить блискучими кулька-ми, обвішає цукерками і каже: «Оце тобі, Саш-ку, ялинка. Грайся, друзів запроси». Та хлопець добре знає, що це сосна. Ялинка акуратніша, стрункіша, у неї короткі голочки, а в сосни довгі, звисають китицями. Ось хоровод струнких берізок. Вони, як ті шестикласниці на перерві, збіглися пошепотіти. А що то за деревце таке кремезненьке на га-лявині? Наче клен, проте листя трохи інакше ви-різьблене, округліше.У лісі духмяно пахло хвоєю і різнотрав’ям, було вогкувато, навіть задушливо. Часом, коли ліс густішав і юного мандрівника щільною сті-ною обступали де-рева, його проймав легенький острах. І знов аж по-темніло в лісі – так густо зійшлися де-рева. Чутливі вуха заполонив багатого-лосий хор лісового птаства. Дивно, але раніше Сашко не помічав пташиного гомону. Скрекоче сорока, кує зозуля, а шпак старається за цілий колектив: він уміє і по-жаб’ячому, і навіть по-солов’їному… Птахи плакали й реготали, схлипували, свистіли, зітха-ли (За К.Світличним).