- рада у 7. Спишіть текст, ставлячи розділові знаки. БАТЬКОВА ПОРАДА Жив в одному селі чоловік, і був у нього син. Якось батько каже Слухай сину! Живи так, щоб мав у кожному селі хату, на кожен день чоботи і щоб тобі всі люди кланялись. Задумався син над батьковими словами і питає Як це батьку я можу поставити в кожному селі хату, купувати щодня нові чоботи і примусити всіх мені кланятися? Дуже легко сину відповів старий. Матимеш у кожному селі доброго товариша — будеш мати і свою хату. Щоб на кожен день були нові чоботи, треба їх щовечора чистити — будуть вони як нові. Уставай сам рано і йди на роботу — кожен буде кланятися й вітати- ся з тобою (Нар. творчість

Казка про конвалії. Коли ще звірі говорили, Коли пісні співали квіти, Коли каміння в ліс ходило, І коли місяць правив світом, Історія такая сталась З гуртком сніжиночок відважних. Чомусь вона мені згадалась, Тож слухайте уважно. Легкий осінній вітерець Із хмаркою пухкою грався, То гнав її він навпростець, То мишкою у ній ховався. А в хмарці подружки сиділи - Веселі краплі дощові, Про літо жваво говорили, Про те, як у м’якій траві Криштальною росою стануть… Або з струмком мандрівниками Увесь свій пишний край оглянуть І познайомляться з світами. Та не так сталось, як гадалось, Бо вітер хмарку розділив. Один шматок поніс до лісу І у струмку дощем втопив. А другий морозець щипучий В сніжиночки перетворив, Біленькі, ніжні та блискучі. Найкрасивіші-диво з див! Але все ж подружки-краплинки Сказали твердо одна одній, Що і струмочок і сніжинки Зустрітися весною згодні. Струмочок з першим променем розтанув, І понеслись краплиночки до лісу, туди, де крижані сніжинки тануть, На сонячну галявину, узлісся. Сніжинки ж протриматись обіцяли До того, як зустрінуться з струмочком, Не танути…Та, бідненькі не знали, Що не закриті від проміння у гайочку. А ось струмок у затінку сховався, Куди промінчик сонця не дістав, І так за зиму довго розіспався, Що навесні він вчасно не розтав. А сонце на сніжинки припікало, На ліс кидало вогняну косинку, І вогняними шпичками стріляло. Але все ж не здавалися сніжинки! Вони чіплялись за траву зелену, Її , мов намистинки обсідали, І на траві, як дзвоники біленькі Вони товаришок з струмка чекали. Пройшли роки. Так і залишились сніжинки На пелюстках трави тої висіти, Ну а тепер конвалії – сльозинки - Найкрасивіші пралісові квіти.

Друг – це той, хто знає про тебе все, але при цьому н відвернувся від тебе. Це той, хто був з тобою і в радісні хвилини, і години великих труднощів. Це той, хто йде з тобою по дорозі життя та, коли ти ненароком спотикаєшся, він тебе підтримає за плече, підставляє свою руку.
Як можна зрозуміти хто справжній друг, а хто лише з тобою заради власної втіхи? Ніяк. Життя покаже все тобі саме. Бо інколи життя дає нам такі випробування, які ми самостійно пройти не зможемо, тому звертаємось по до до близьких людей. Серед таких людей ми й друзів ставимо поряд. І, коли в нас виникають труднощі, або життя завело до безвиході, шукаємо поради чи підтримки саме в них – справжніх друзів. А вже в такі миті можна зрозуміти, кому ти близька людина.
Часто ми чуємо, що справжній друг – це той, який у великій компанії помітив, що ти пішов. В цих словах є правда, але це не означає, що той, хто цього не помітив не до тобі у найскрутнішу хвилину твого життя. Не обов’язково справжній друг – це той, хто виріс з тобою, с ким ти ходив до школи або гралися разом. Це той, хто готовий буде віддати за тебе життя, адже вважатиме тебе за рідного.