Повний синтаксичний розбір речення—"Завтра, здається, буде погана погода Дякую;)

я незнаю даже

Объяснение:

Сумщина - мій рідний край і я дуже пишаюся тим,що живу тут.

Для мене, Сумщіна - це не лише казкова, гарна мальовнича приророда, але й добрі, щирі люди, рідна, квітуча земля. 

На Сумщині, а саме в місті Путивлі, тужила Ярославна за чоловіком своїм, Ігорем, що пішов у похід на половців. Про це свідчить одна з найвидатніших пам'яток стародавньої руської літератури, "Слово про похід Ігоря" невідомого Автора. У наш час, цей твір відомий у багатьох країнах світу і перекладений на багато світових мов, саме з цього джерела люди можуть дізнатися про таке величне місто. як Путивль. 

Також тут формувалися багато партизанських загонів під час Великой Вітчизняної війни, що свідчить про неабиякі витримку та героїзм жителів Сумщини.

Багато відомих письменників, поетів, художників, спортсменів народилися на Сумщині. Серед письменників Сумщини відомі - Олександр Олесь, Пантелеймон Куліш, який склав першу на Україні азбуку - кулішівку, а також написав перший історичний роман "Чорну Раду". Також, він був ініціатаром і перекладачем Бібліі українською мовою. 

Також, саме на Сумщині(в місті Конотопі) була написана геніальна картина "Місячна ніч" батьком супрематизму - Казіміром Малевичем. 

Думаю, варто сказати, що у загальнодержавній акції - "Сім чудес України" були представлені такі об'єкти Сумщіни, як : пам'ятник мамонту у с. Кулішівка, "Круглий двір" у Тростянці, та комплекс Сафронієвського монастиря(у селі Нова Слобода, Путивльського р-ну) 

Якщо брати до уваги тваринний та рослинний світ Сумщини, треба сказати, що в Путильському р-ну, поблизу річки Сейм збереглася унікальна реліктова тварина - хохуля(на русском это выхухоль), яка занесена до Червоної книги України, а в Кролівецькому р-ні є унікальна пам'ятка рослинного світу - яблуня колонія. 

Висновок - Я дуже пишаюся своїми земляками й своїм рідним краєм - Сумщиною, який, напевно, назавжди залишиться в моєму серці бо тут мій рідний дім.

Ось тримай, тут більше всього про Путивль - просто я сама з Путивля і мене нещодавно заставляли писати, тому ось, що згадала зі свого твору) 

Над моїм вікном ластівки звили собі гніздо. По крихітці носили вони в дзьобах мокру глину. Потім я побачив їх задумливі палеві голівки, сріб­но-чорні оченята. Ластівки зігрівали гніздо.

Та одного разу трапилась несподіванка. Замість ластівки я угледів у гнізді горобця. Він витріщив свої жовті очі, настовбурчився весь, по­чував себе господарем. Він був непорушний і гордий.

Ластівки злетілися з усіх дворів, кричали, кружляли, плакали... і по­чалося щось неймовірне. Ластівки прилітали з мокрою глиною у дзьобах і закладали вихід із гнізда. Вони вирішили ув'язнити горобця. Замуру­вати його навіки.

Уже ледь-ледь видно його голову, уже тільки очі поблискують з гли­бини гнізда.

Така була розплата (За В. Земляком).