Правильно вказано різновид сурядного сполучення в реченні: А. Йому уявилась ця тендітна дівчина веселою або сумною у засніженому степу. (протиставний Б. І настурція, й півонія, й айстра росли біля хати кущами. (розділовий). В. Лелека - майстер поволі, але впевненю ходою йде по вуличці. (протиставний). Г. А соловейко - варакушка не відмовляється ні від сухого листячка, ні від торішньої трави. (розділовий). Д. Задумлива усмішка то ясніла, то поволі вкривалась холодною тінню. (єднальний).​

ну давайиши

Объяснение:

У житті повинна бути гармонія. Людина завжди прагне бути щасливою, а щастя — це наявність усього потроху, але доско­налого й бажаного. Я вважаю, що в житті все повинно бути в сво­їх межах, вчасно, природно і водночас під власним контролем. Тоді будь-яке негативне життєве явище може бути подоланим, а позитивне стане замість нього домінантним у житті. Та все зале­жить від самої людини. А головне — це бути впевненим у своїх можливостях, не зупинятися на досягнутому й увесь час прагнути до вдосконалення. Треба пізнати спочатку себе самого, зробити відповідні висновки й потім, уникаючи своїх негативних рис, пра­цювати над своїм інтелектуальним, моральним і духовним розвит­ком як особистості. Самопізнання має тривати упродовж усього життя, бо на кожному етапі власної досконалості у людини виявляються нові якості.

Життя — не «практика без теорії», і тому воно таке яскраве і непередбачуване людьми: якби життя проходило спокійно, врів­новажено, без лиха і суму, без поразок, тоді б не існувало радості; якщо не бу­ло б горя, то людина не знала б щастя. Тому дуже важливо знаходити «золоту середину», вірити в світле майбутнє й просто радіти тому, що живеш, не звертаючи уваги на дрібні проблеми. А допомагають у цьому добро, тепло, ласка, щирість самої людини, які згодом обов'язково повернутьс до неї від тих, хто її оточує. Перемагає завжди добро; якщо хочеш бути щасливим — будь ним, поводься з людьми так, як хочеш, щоб вони поводилися з тобою, - ці істини вічні й не потребують коментарів, саме за ними я і намага­юся жити.

Найбільшою людською вадою я вважаю егоїзм. Егоїзм, байдужість, холодність - це найгірші риси людини, бо саме з них народжуються жахливіві злочини, підлі вчинки, обман, зрада. З людьми, які мають такі риси, не варто мати справу, не можна прислухатися до їхніх порад. Дуже прикро, що нерідко людей оцінюють "по одежі", не враховуючи їхню сутність, не заглядаючи і їхній внутрішній світ. Якби люди усвідомили, що найголовніше - це взаєморозуміння, не було б багатьох прикрих конфліктів між ними, незрозумілих самогубств, страждань. Адже є люди, які всі свої добрі риси характеру ховають у глибині серця, не відкриваючи себе тим, із ким спілкуються. Щодо мене, то я хочу бути для кожного приємним і щирим співрозмовником, завжди жити в такому суспільстві, де зможу вільно духовно зростати, збагачуватись, набувати знань і досвіду у взасостосунках із людьми. Це - нормальне життя, до якого я прагну.

На мій погляд, людину Людиною роблять вчинки.

Можна висловювати чужі думки, дуже гарно вести високопарні речі, улещувати слухачів, розповідати їм байки. Але ніщо так не зможе привернути до вас уваги, як ваші вчинки.

Заслужити повагу може не кожен. Треба уміти жити серед людей. Якщо ви змогли потоваришувати, якщо  ви вірний друг, якщо можете постояти за себе та товаришів - ви  відбулися як Людина.

Мені повезло, бо з дитинства мене оточували справжні товариші, які подавали  приклад  того, як треба жити. Багато людей можу назвати  взірцем того, як  чуйно і  уважно треба ставитися до інших, щоб тебе поважали люди. Не треба пасувати перед труднощами. Завжди приходьте на до тому, хто її потребує.

Людину Людиною роблять вчинки. Я у цьому впевнений.