Впиши з тексту диєслова, Визнач час.Пройшов дощ.Вин напоив землю водою.Теплим проминям сонечко гриє все навкруги.Зазелениють трави.Спивають птахи.Повиває витерець.Вид поданих диєслив утвори диєслова минулого, теперишнього, и майбутнього часив. ​

Объяснение:

Пройшов- минулий час,.

пройшов- йде -йтиме.

Напоїв-минулий час.

напоїв -напоює -напоїть.

Гріє -теперішній час.

гріло -гріє - грітиме.

Зазеленіють- майбутній час

зазеленіли - зеленіють - зазеленіють.

Співають - теперішній час.

співали співають співатимуть.

Повиває - теперішній час.

Повив - повиває - повиватиме

Самий зворушливий образ, відомий як у релігії, так у Літературі й мистецтві — образ матері, що заколисує рідне дитя. Ця картина наповнює глядача відчуттям затишку, захищеності й комфорту. Адже саме мама ще до народження піклується про дитину, тільки поруч із нею дитя перебуває в абсолютній безпеці. Тарас Григорович Шевченко писав — «Нічого кращого ні, як мати молода зі своїм дитятком малим».Вся та турбота, любов, ніжність і щира, нічим не обґрунтована прихильність, що випробовує матір до своєї дитини знайшли своє відбиття в чистих безневинні колискові. Все своє бажання бачити рідне дитя здорова, гарна, щаслива, розумним і успішним мати вкладає в невигадливі рядки, які часом досить фальшиво, без музики наспівує в сутінку рідному чаду, у ритм погойдуючи колискуКолискова пісня повинна заспокоїти дитя, тому в немудрому тексті прослизають самі м’які, ніжні речі й створення, знайомі нам усім з дитинства: мурчащий кошеня, пухнатий кролик, тиха лисичка з м’якими лапками, що гурчать голуби й маленькі ластівки; подушка, набита легким повітряним пухом і мамині руки. Ця пісенька з народження прищеплює нам любов до комфорту, учить нас тому, що таке щастяЩоб викорінити з дитини примхливість, норовливість і впертість у колискову вводять негативних персонажів — підлу хитру лисицю, страшного сірого вовка або Бабая. Така колискова вчить нас страху, адже безстрашність не завжди є чеснота, порию воно є гіршим з пороківИ хоча колискові здебільшого небагатослівні, вони несуть у собі куди більше змісту, чим інші пісні. Саме з колискових починається формування немовляти, як людини, окремої особистості. Відомо, що діти в малому віці, як губка усмоктують ту інформацію, що пропонує їм навколишній світКолискова — перший урок, що одержує дитина у своєму житті. І тільки мама може проспівати колискову такий, який вона повинна бути — наповненої теплом і турботою, любов’ю й прихильністю. Ні батько, ні сестра, ні бабуся не можуть випробовувати до дитини того пещення, що дарує своєму чаду мати. А виростаючи, ми так часто в моменти суму хочемо знову почути мамину пісню, і відчути маминої теплої руки. Мамині колискові призначені лише для одного слухача — для її дитини, і тільки мати може бути виконавцем такий немудрої, але такої важливої пісенькиНапишіть у відповіді тут

  Коломийська земля. 1926 р.” В селі Криворівні, перед  жителями
якої  Франко виступив зі своєю пристрасною поезією в 1912 р., було
встановлено  гранітну плиту з написом: “В честь  Іванові  Франкові
Гуцульщина.  1916-1926”. Польські шовіністи в 1928  р.  намагалися
знищити  її,  але пам’ятку жителі переховали, і  з  1953  р.  вона
знаходиться  у  відкритому в селі літературно-меморіальному  музеї
Івана Франка1.
     На Личаківському кладовищі у Львові, де поховано письменника,
у  травні  1933  р.  було  урочисто  відкрито  пам’ятник  великому
Каменяреві,  споруджений за ініціативою  та  на  кошти  робітничо-
селянських мас і трудової інтелігенції Західної України.  Бронзова
композиція   надмогильного  пам’ятника  виготовлена  за   проектом
скульптора С. Литвиненка в майстерні Л. Тировича у Львові2.
     Недалеко від Коломиї, в селі Слободі, зберігся один з  перших
портретних  пам’ятників  Івану Франку, встановлений  1936  року  з
ініціативи письменника і етнографа Станіслава Вінценза,  який  був
близько  знайомий  з  автором “Вічного революціонера”.  Виготовили
пам’ятник  народні  умільці селяни-каменотеси Василь  Остап’юк  зі
Слободи  та  Іван  Кузьменко  з Печеніжина.  На  мармуровій  плиті
висічено  напис:  “Вірую в силу духа. Пам’яті Івана  Франка,  сина
цієї землі” не всім людям встановлюють памятники а тільки найкрашим з найкрашіх