Коли я чую рідну мову то я відкриваю для себе великий і чарівний світ життя. Мова - це безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями. У ній відбиток його історії, характер, звичай, побут. Як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до свого народу, до рідної мови. Людина може покинути Батьківщину і не чути більше рідної мови, але у підсвідомості залишаються колоскові, які наспівувала мати, перші враження, здобуті тільки цією, єдиною і неповторною мовою. Мовою, якою говорили діди і прадіди, з любов'ю до якої дитина з'являється на світ. Тому, давайте поважати та берегти рідну мову.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
3. У тексті проаналізуйте:а) власні назви: антропоніми, гідроніми, топоніми, ергоніми; б) художні засоби: епітети, метафори; в) сталі сполуки слів, стилістично забарвлену лексику, терміни;г) називні речення, виділити складноскорочені слова та абревіатури у тексті.Міст закоханихРеконструкція мосту закоханих над балкою Приворотною… Не знаю, хто й коли назвав цю балку, якою неспішно котить хвилі Саксагань, Приворотною. Та як тільки між її крутими берегами постав найдовший у Кривбасі (завдовжки 103 м) підвісний міст, як сюди прямісінько з РАЦСу почали приходити молодята, аби скріпити своє кохання ще й магією Приворотної балки. А останнім часом пішла мода чіпляти до перил мосту замочки зі своїми іменами на щастя, на долю, на довге подружнє життя… Однак ніщо не вічне. З часом дерев’яний настил зносився, і женихам треба було неабияк віртуозно ступати, аби не впустити з рук свою наречену, несучи її через міст. Отож нинішнього року в межах соціальної програми , , Місто своїми руками” група працівників Криворізького ботанічного саду НАНУ на чолі зі старшим науковим співробітником Наталією Терлигою розробила проєкт , , Використання колекційних фондів ботанічного саду НАНУ у створенні екологічної стежки’’. А ще кругом встановлено металеві ажурні арки, які в майбутньому будуть заплетені в’юнкими рослинами, що додасть ботанічному садові особливої природної екзотики та краси і затишку.
На вихiдних Дмитро дивився телебачення, де собаки пригають крiзь обруч. Йому так сподобадась як жiнка весело переставляе обруч,а собаки пригають крiзь нього то в одна мiсто то в друге, i також захотiв щоб його пес Джек весело стрибав в обручi. Вiн даже старався, але нiчого не вийшло. Джек сидiв та висунувги язика вертiв хвостиком. Трiшки подумавши Дмитро крикнув
-Е iдея! Вiн знайшов у мережi iнтернет вiдео-уроки для дресеруаання собак.
Трiшки позаймавшись Джек став виконувати команди якi просив показати йому хлопчик. Песик був щасливий, що змiг зробити заажання, а Дмитрик теперь вважав себе справжнiв дресеровщиком (сорри за ошибки,у меня было это задание в 6 -5 классе, досоовно не помню, и сорри за ошибки у меня нет русской клавиатуры)