1. Складносурядне речення. 2. Складнопідрядне речення. 3. Безсполучникове речення. 4. Речення з різними видами зв’язку. А Доки у серці зернина вогню не погасне, доти людина воістину в дусі живе. Б Я знаю, вірю: нам прийдешні роки відкриють шлях у неземні дива. В Почувши кроки, пташина повернула голівку до нас і причаїлася в зеленій траві. Г Дніпро-Славута постарів, та зеленіють його схили. Д Книги — морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той, хоч і труду мав досить, дивнії перла виносить.

Живий куточок Твір-описВлітку багато дітей гостять у своїх родичів: хто в селі, хто в іншому місті. Я часто відвідую свою тітку, і цього літа я гостила у неї близько місяця. Дні тягнулися поволі і одноманітно, здавалося, що жара долатиме нас вічно. Але один день у мене залишився в пам’яті. Моя подруга Олена запропонувала сходити в Палац для дітей і подивитися «Живий куточок». В порівнянні із задушливими вулицями міста Палац для дітей здався нам раєм. Перше, що я побачила, – це акваріуми з незвичайно красивими рибками. їх різноколірна луска переливалася всіма барвами веселки.Рибки підпливали до скла і дивилися на нас, беззвучно відкриваючи роти, потім раптом різко спливали в глиб акваріума, витончено виляючи хвостами і плавниками. Краса рибок, їх плавні рухи привели мене в стан спокою і утихомиреності. Але тут мій погляд впав на крокодила. Його очі здалися мені сумними.   Ми з подругою пішли далі. У іншій кімнаті були різні тварини і птахи. Крупна і різноколірна папуга щось обурено кричав при наближенні людей. Тут же була мавпа, яку теж турбувало наближення людей, вона голосно кричала. Решта мешканців куточка спокійно реагувала на нас. Товстенькі морські свинки крихітні хом’яки давалися в руки, їм подобалося, коли їх гладили. Ми вийшли з Палацу для дітей, і день здався мені не таким нудним. Спілкування з тваринами принесло велике задоволення. Відчуття спокою і втихомиреності не покидало мене весь день. І досі я часто згадую свої відвідини «Живого куточка».

Сонце на небі вже не світить. Зірки вночі над нашим селом більше не всміхаються...Пташки припинили співати свої чудові пісні...

Хата сусідська більше не усміхається нашому будинку. І взагалі, більше не всміхається жоден будинок у селі.

Ручка не залазить у пенал. А пенал зовсім не хоче до портфелю. Портфельне стає на своє місце під столиком.

Усе пішло не так.

Коли бідному Бобочелу вже цей світ не милий, на його плечі лягає рука дівчини.Вона йому тихо-:тиховоритьб:

--Чому ви посварилися?

--Та з ким?

--Не зна. Просто бачу, що з кимось посварилися.

--Як це ти бачиш?

--На носі твоєму написано.

Бабочел дуже тяжко зітхає та починає розповідати все як є.

Але коли поничає казати розуміє, що воно все не так і страшно.

Він не встиг доказати, як ручка поклалася у пенал, а пенал у портфель поклався, портфель став на своє місце.

Хатинки у селі почали всміхатися, на нічному небі засіяли зорі, сонце стало гріти землю...

Як тільки вийдешь-нова гра починається, а все, що було-спливло.

От що значить сестра...