Знайдіть та випишіть сполучники у прислів’ях, зазначивши їхній розряд.1. Бджола мала, а й та працює. 2. Шукає працю, де більше зиску, а менше риску. 3. Коли стоїш високо, то не будь гордим, коли стоїш низько, то не гнися. 4. Не бійся, та стережися. 5. Ледар живе, аби землі важче. 6. Яку дружбу поведеш, таке й життя поведеш. *​

Серед інших типів односкладних речень узагальнено-особові вирізняються тим,

що вирішальною ознакою у їх встановленні є семантика конструкції.

Ступінь узагальнення особи буває різним. Найвищий він в афористичних висло­

вах (прислів’ях, приказках, загадках), частина яких являє собою односкладні узагаль­

нено-особові речення, наприклад: Слухай кожного, але не з кожним говори (Нар.

творчість); Стоїш високо — не будь гордим, стоїш низько — не гнися (Нар. творчість);

Вуглем полотна не білять (Нар. творчість); Учи народ, учися і в народу (Нар. твор­

чість); Учителя і дерево пізнають по плодах (Нар. творчість).

Дії і стани, про які йдеться в узагальнено-особових реченнях, є часто повторюва­

ними, властиві усім або багатьом особам. Вони типові, безпосередньо не стосуються

співрозмовника, мають узагальнене значення.

Форма головного члена узагальнено-особового речення може збігатися з формою

головного члена означено-особового речення (1,2 особи) та неозначено-особового

речення (3 особа). Тому на передній план при розрізненні цих структур виступає

семантичний чинник: якщо дія в означено-особовому реченні стосується конкретної

особи (осіб), у неозначено-особовому — кількох чи багатьох (а інколи й однієї) осіб, то

в узагальнено-особовому реченні дія може стосуватися будь-кого.

Узагальнено-особові речення можуть виражати такі значення:

• умовно-наслідкове: Здобудемо освіту — побачим більше світу (Нар. творчість);

• поради чи перестороги, застереження: Не хвались, як їдеш у поле, а хвались, як

їдеш з поля (Нар. творчість); Не хвали мене в вічі, не гудь поза очі (Нар.

творчість);

• можливості чи неможливості дії: Старого горобця на полові не обдуриш (Нар.

творчість); Шилом моря не нагрієш (Нар. творчість); Брехнею далеко не заїдеш

(Нар. творчість).

Нижчим ступенем узагальнення характеризуються структури, що означають дію

або стан самого оповідача і виражають в узагальненій формі його думки, пере­

живання, настрої. Мовець вживає форму другої особи замість першої, щоб

наголосити на типовості даної дії, яка стосується багатьох осіб, в т. ч. й самого мовця,

наприклад: Хапаєшся було там і тут. В канцелярії і до після півночі сидиш іноді

(А. Тесленко); Біля собору звернеш через майдан на свою заповітну Веселу, і вже ти

досяг мети (О. Гончар); Закохану людину одразу помітиш (О. Гончар); В голосі його

тиха зажура і стриманість, і ще щось таке, що відразу й не збагнеш (І. Цюпа).

381 I у и п м м т ц ч ю я бояин реченнях головний член може бути виражений:

II лнх щ«или у формі 2-ї особи однини теперішнього чи майбутнього часу, напри, і

ю м . Л т а а ся і не надитпися. дишеш і не надишешся тим чистим, гарячим і пахучіш

аваннршш (Леся Українка); Але як швидко побіля вогню не бігай — асе рівно обпечешся

(Т Тшгтжт н т л Куди не глянеш в даль оцю окресю — тут споконвіку скрізь лилася кроп

<Л Костенко); Що збереш за ці дні взимку місяцями годуватимеш ся (В. Козаченко);

2) яп сл о к м 2-ї особи множини, наприклад: Частин зерном сійт е поле, вродить

хяЛ ак море (Нар творчість). Ш укайте і знайдете (Декарт).

я прочитала на мій погляд дуже цікаву книжку Діна Лорі "Академия Кошмаров".Мені дуже сподобалось,як авор передав образ незвичайного хлопчика.Спочатку книжки я  побачив карту на якій були зображені таємниці підземного світу і мені стало цікаво її прочитати.Книга читається дуже легко і тому я її читав не відриваючи від сторінок погляду.На мою думку,навіть байдужа людина почала б переживати за головного героя,у якого нічні кошмари перетворювались в реальність.Я раджу прочитати моїм одноліткам книгу,щоб вони також віджули ці неймовірні пригоди!Дякую автору за захоплюючу книгу!

А. Макаренко Дружба, друзі — ці слова означають одне з найчудовіших явищ нашого життя. Відомий філософ Ф. Ларошфуко сказав, що дружба — «найпрекрасніший подарунок, зроблений людям після мудрості». Уміння дружити свідчить про високі людські якості. До таких якостей, як справедливо відзначив видатний педагог А. Макаренко, належить насамперед вірність. Справжній друг ніколи не кине в біді, не зрадить. Не тільки сам ніколи не очорнить тебе, але і не дозволить, щоб у його присутності інші говорили про тебе що-небудь несправедливе і негоже. У той же час справжній друг першим зробить зауваження, якщо ти робиш погані вчинки, допускаєш помилки, що можуть стати непоправними. Справжній друг спробує відвести лихо, тому що «назавжди відповідальний за всіх, кого приручив».

Вірних друзів дарують нам зазвичай дитинство і юність. І потім дружба з ними, як заповідник, усе життя зберігає мрії молодості, високі ідеали, безкорисливі почуття. А товариші юності стають старими вірними друзями, готовими поділитися останнім у важку хвилину, прийти на до розділити горе і радість. До речі, останнє, тобто здатність радіти за іншого, — також властивість духовно багатих людей. І якщо ти спілкуєшся з людьми, що протягом багатьох років не раз доводили відданість, співчували, коли приходило лихо, і раділи разом з тобою у святкові дні, отже, поруч справжні друзі.

Таке уявлення про дружбу виникло не саме по собі, не на порожньому місці. Воно формувалося в результат за взаєминами моїх близьких з їхніми друзями. Бабуся говорить, що в першій половині життя великим подарунком для неї була самовіддана любов батьків і гордість за їхні високі моральні принципи. Опорою і багатством у другій половині життя стали друзі-однодумці. Тих з них, хто живе в Харкові, я знаю. Це люди не тільки добрі і чуйні. У них широкі інтереси, вони багато мріють, люблять музику, живопис. Спілкування з ними — та найбільша розкіш, про яку писав Екзюпері. А нещодавно була зустріч маминих однокурсників. Тоненькі дівчатка перетворилися на солідних дам, у волоссі хлопців, що змужніли, з'явилася сивина. У багатьох діти вже вчаться у вузах або збираються вступати. Не у всіх життя склалося гладко. Були гіркі втрати. Але як вони всі раділи зустрічі, як тепло згадували студентські роки!

Напевно, це справжнє щастя — зустрітися в зрілі роки з друзями юності і повторити слова великого поета:

Друзья мои, прекрасен наш союз!

Он, как душа, неразделим и вечен...