З'ясувати, у якому рядку всі слова з часткою не пишуться окремо? А Не/довантажена машина; не/скопана, а зорана земля; хата не/побілена. Б Мною не/підметена підлога; не/фарбовані стіни, а лаковані; не/вишитий дівчиною рушник. В Не/доплетений кошик; лист не/написаний; не/прополені вчасно грядки. 2. Дослідити, у якому рядку всі дієприслівники пишуться разом з не. А (Не) скинувши, (не) відриваючи, (не) думаючи, (не) дослухавши. Б (Не) навидячи, (не) хтуючи, (не) дооцінюючи. В (Не) помітивши, (не) давши, (не) досипаючи, (не) добачаючи. 3. Визначити, у якому рядку не від усіх прислівників можна утворити ступені порівняння. А Рішуче, багато, щойно, тихо, далеко. Б Гарно, красиво, корисно, весело, завзято. В Лукаво, мало, міцно, швидко, легко, вузько. Г Дорого, голосно, важко зручно. 4. Визначити, у якому рядку при творенні ступенів порівняння прислівників відбуваються зміни приголосних. А Тепло, глибоко, лагідно, кисло, часто. Б Рідко, швидко, повільно, спокійно, рухливо. В Важко, дорого, вузько, високо, низько. Г Різко, тихо, голосно складно. 5. У якому рядку всі іменники в родовому відмінку мають закінчення -у (ю)? А Щебет, друкар, спомин, свинець, букет. Б Бузок, діагноз, товар, край, авіатор. В Абзац, лан, оркестр, гнів, Париж. Г Сибір, сантиметр, натовп, Лондон, рід. Д Інвентар, інтерес, баскетбол, кисень, університет. 6. У якому рядку допущено помилку в правописі прикметників? А Петрів, Шевченків, шевченківський, Іванів, Ігорева. Б Зоїна, Василів, Василинин, Василева, Марксові. В Скрипалів, товаришева, Андріїв, Світланин, майстрів. Г Пушкінові, пушкінські, Улин, Андрієва, Асин. Д Дмитрів, ленінський, Ігорев, Валентинів, Валин. 7. У якому рядку всі займенники написано правильно? А Будь-хто, будь у чому, хтозна-який, нічий, дечиїх. Б Будь-чий, дечиїх, ні до кого, нічого, казнахто. В Де чиїх, будь з ким, який-небудь, декого, ні скільки. Г Ні чий, де у кого, будь з кого, абищо, абиякий. Д Аби кого, нічий, що небудь, будькотрий, ніщо. 8. З'ясуйте, у якому рядку всі прислівники написано правильно. А Помалу, на диво, віч-на-віч, на втікача, в цілому. Б Будь-що-будь, без вісти, всього-на-всього, на-гора, будь-як. В Без кінця-краю, зроду-віку, з давніх-давен, навіщо, як от. Г Десь-то, нізвідки, сумлінно, з радості, завдовжки. Д Навкулачки, не сьогодні-завтра, на відріз, дочасно, надмір. 9. У кому рядку всі частки пишуться через дефіс? А Як/би, казна/де, аби/хто, немовби/то, коли/сь. Б Поки/що, скинь/но, де/коли, будь/як, ні/хто. В Як/то, так/то, хтозна/коли, такі/но, сядь/бо. Г Взяв/таки, ну/й, зроби/ж, якби/то, отакий/то. Д Таки/заспівав, будь/коли, де/небудь, ані/скільки, чим/швидше. 10. У якому рядку допущено помилки в правописі службових слів? А Не можна, хіба що, з-поміж, внаслідок, овва. Б До побачення, не полоханий ніким звір, вйо, не пробачивши, поки що. В Надобраніч, атож, не зважаючи на, немовбито, недописавши. Г Нелегкий, нітрохи не, неначебто, з-поперед, ій-Богу. Д Непродумана тема, незліченний, не дев'ятий, що за, чи не. 11. Зазначте, у якому рядку допущено помилки при переносі слів. А Ор-ля, йо-му, сон-ний, під-жак, від-стань. Б Віч-но, яй-це, буль-йон, бов-ваніти, без'-язикий. В Батальй-он, всьо-го, дит-'ясла, ін-ший, Ал-ла. Г Кур-йоз, пів'-яблука, іс-тина, чай-ка, кіст-лявий. Д Без-звучний, вйо-кати, во-джу, зіл-ля, ві-дігнати. 12. Виберіть рядок, у якого слова написано без помилок. А Мавп'ячий, пів-яблука, брутто. Б Безвиїздний, юнат, ковзький. В Подвір'я, студентський, різьбяр. Г Гіганський, женьшень, священий

Твір на тему "Я в житті і я в Інтернеті" можна склласти так:

   Дуже часто стається так, що людина в реальному житті і в Інтернеті – нібито різна людина. Чому це так? Мабуть, тому, що в Інтернеті кожна особистість відчуває себе більш захищеною і не відчуває необхідності відповідати за свої вчинки. Інтернет – широкий простір, у якому можна собі дозволити все. Я намагаюсь як в Інтернеті, так і в реальному житті бути собою, залишатися людиною.

   Я прагну жити не лише віртуальним життям. Я вважаю, що Всесвітня павутина має чимало переваг. Проте світом Інтернету не варто захоплюватись аж занадто. Адже навколо нас вирує життя, яке ми можемо просто пропустити, знаходячись у іншій реальності. Не варто відмовлятись від прогулянок, пікніків, нових знайомств у реальному житті. А головне – слід бути собою у будь-якому вимірі. відмовлятись від прогулянок, пікніків, нових знайомств у реальному житті. А головне – слід бути собою у будь-якому вимірі. 

Якщо подорожувати рідною Україною, уважно подивившись на карту, що впаде у твої очі - це безліч назв сіл, містечок, міст. Скільки їх багато! І у кожного своя історія, а багато з них залишили про себе пам'ять і стали нашими національними святинями. Є такі святині і у твоєму місті. Ужгородці мають чим гордитися: уже в XII ст. їхнє місто знав увесь цивілізований світ!

Рушимо в мандрівку вулицями древнього Ужгорода і розпочнемо її від першопочатків міста - старовинного Ужгородського замку. Середньовічна хроніка Антоніна під назвою "Діяння угорців" відносить заснування ужгородської фортеці до IX ст., точніше - до 895 р., коли древні угри, керовані своїми вождями - Алмошом і його сином Арпадом, зруйнували одне із останніх слов'янських городищ з військовим укріпленням - град легендарного графа капітана Лаборця. З утворенням Угорської держави у кінці X ст. - поч. XI ст. тут будується замок як адміністративний та торговельний центр комітата Унг (центр Ужанської жупи).

А тепер повернемося з епохи легендарної в епоху історичну, реальну та пройдемося усередину цих загадкових мурів, щоб познайомитися з ужгородською твердинею ближче. На подвір'ї замку нас чекають дві чудові залізні скульптури персонажів грецької міфології: постать найпопулярнішого давньогрецького героя Геракла, який убиває лернейську гідру, покровителя мандрівників, торговців, провідника душ померлих - Гермеса (у формі сидячого молодого юнака), бронзова скульптура могутнього хижого птаха - Турула (від тюрського слова тогрул, турул - сокіл) - міфічного птаха древніх угрів, культ якого відомий зі скіфських часів. Посередині замкового подвір'я привертають увагу руїни першої ужгородської церкви (храму святого Юрія, який згадується писемними джерелами під 1248 роком), яка знаменита не тільки як родове місце поховання Другетів, а й укладення у її стінах 24 квітня 1646 р. Ужгородської церковної унії.

Замковій церкві, на жаль, не судилося дожити до наших днів. У 1728 р. її спопелила пожежа. Нині про церкву нагадує лише глибока, обведена стіною яма, колишня крипта.ю що поросла чагарником. Якщо перейдемо замкову браму, перше, що впаде у вічі - це постать найпопулярнішого давньогрецького героя Геракла. Лита залізна скульптура, виготовлена у 1824 р. в Ужгороді, зображує перемогу сина Зевса й Алкмени над багатоголовою водяною змією - лернейською гідрою, яка була настільки отруйною, що гинули навіть від одного її подиху. Геракл знищив страховище, це був його другий з дванадцяти подвигів (перший його подвиг - це задушення неуязвимого немейського лева (Арголіда), з того часу він носив шкуру лева). Неподалік від Геракла нас чекає ще один персонаж грецької міфології - покровитель мандрівників, торговців, провідник душ померлих - Гермес. Його залізна скульптура, у формі сидячого молодого юнака, вилита на колись залізоливарному заводі біля Мукачева.

Про загадкові місця та стіни фортеці на замковій горі з'явилися різні здогадки, домисли, легенди. Зокрема, легенду про страту близько 1730 року ужгородської чаклунки, жінку Юрія Сюча, Марію Рушковську чи романтичну легенду про Білу діву, доньку власника замку капітана Другета, яка видала усі таємниці замку закоханому польському воєводі, за що батько наказав її замурувати живою в стіну фортеці, це сталося близько 1653 1658 рр.

У XVI - XVII ст. невід'ємною частиною історії Ужгородської фортеці є короткі, але жорстокі штурми, тривалі та виснажливі облоги, коли наш край був ареною жорстокої боротьби між протестантськими князями Трансільванії та католицькими правителями Габсбурзькоїімперії. У кінці XVII - поч. XVIII ст. Ужгородський замок перетворився із звичайного провінційного укріплення у помпезний графський осідок, великосвітський центр культурного та політичного життя Закарпатського краю. І пов'язано це було із діяльністю володарів замку графів Міклоша Берчені та його жінки-красуні графині Крістіни Чакі. Врешті решт Ужгородський замок був гніздом магнатської сім'ї Другетів, який належав їй 360 років. До поділу Речі Посполитої замок служив в якості австрійського прикордонного укріплення, місцем дислокації військового гарнізону, а 2 травня 1776 року імператриця Австрійської імперії Марія - Терезія передала Мукачівській греко-католицькій єпархії. З того часу у стінах Замкової гори вирував вогнищем освіти та науки. Тут розмістили духовну семінарію (проіснувала до літа 1945 року), тривалий час діяло видавництво і друкарня "Уніо" (1902 - 1938рр.). Замкова гора стала одним із центрів закарпатської української науки, літератури й культури.