Складіть і запишіть будь-який діалог, у якому використайте фразеологізми.

- Привіт, Сашко. 

- Привіт, Толя. 

- Сьогодні вчителька з української мови дала нам цікаве завдання додому. 

- І яке ж? 

- Розкрити значення фразеологізмів. Деякі я розумію, деякі - ні. До мені?

- Добре, Сашко. Показуй, що зрозумів, а що ні. 

- Я розумію, що фразеологізм "розмотати клубок" означає розплутати якусь складну справу, завдання, а "хитрий лис" цей фразеологізм говорить сам за себе: дуже хитра людина або викрутитися з чогось. А ось з "ниткою Аріандри" геть нічого не зрозуміло. 

- Тут все прото. Дивися: цей фразеологіз прийшов з міфу про Тесея.  Тепер "нитка Аріандри" означає порятунок. Зрозуміло? 

- Так. Дякую, Толя. Ти мені дуже допоміг. До побачення. 

- До побачення.

Объяснение:

В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам'яті і з великою любов'ю та повагою передає з покоління в покоління. Є таке ім'я і у нашого народу — Тарас Шевченко. Не було і немає в Україні поета, який був би йому подібний. Не було у неньки України сина, який так ніжно і віддано любив свій народ і так страждав за нього. Саме він зберіг і повернув народу його голос — українську мову. Для кожного з нас ім'я Шевченка є святим. 

9 березня 1814 року у селі Моринцях у сім'ї кріпака народився хлопчик. Йому дали ім'я Тарас. Рано залишився він сиротою. Спочатку померла мати, а потім пішов слідом за нею і батько. Чого тільки не довелося винести малому Тарасові! І тяжку працю, і науку у п’янички - дяка, холод і голод. Але, на щастя, пан Енгельгардт помітив незвичайні здібності хлопця, і Тараса почали вчити малювати. 

Із здібного хлопця виріс талановитий поет і художник. Картинами Шевченка пишаються усі країни, та не тільки картинами. Його поезії відкрили українцям двері у незнаний досі світ, дали зрозуміти, що їхня мова незгірша за інші, а навіть навпаки: такої мелодійної, задушевної мови треба ще пошукати. 

Багато років пройшло після смерті Тараса Шевченка. Але його поезії, його картини забути неможливо. Вірші Кобзаря завжди на слуху. Вони підтримували українців під час багатьох війн, бідування, під час пошестей і голоду. Вони ставали наче добрими порадниками у скруті, бо написані з такою щирістю, що душа бринить від щастя чи від туги. Багато з них стали піснями, і тепер вже ніхто не може їх відрізнити від народних пісень. 

Діалог про здоров’я

- Привіт!

- Привіт! Підеш сьогодні з нами кататися на велосипеді до парку?

- Я б залюбки та не можу! Справа в тому, що в мене сестричка захворіла. Зараз до аптеки поспішаю, за ліками. А потім буду наглядати за нею, доки батьки з роботи повернуться.

- Дуже шкода! А що з сестрою?

- Мабуть, застудилася. В неї підвищилася температура та голова болить. Через те ще й настрій зіпсувався, то вона капризує весь час.

- Це дуже неприємні відчуття. Коли хворієш, весь світ не милий.

- Та не кажи. Недарма нам весь час кажуть цінувати здоров’я та піклуватися про себе. Та хто ж слухає, поки не захворіє!

- Так, нажаль, ми часто байдуже ставимося до свого здоров’я. Коли здоровий, здається, що так воно й повинне бути, і буде завжди.

- От і я про це задумався. Сестричка в мене завжди була «кімнатною рослиною». Погано холод переносить. Зарядку робити не хоче, гартуватися теж. Треба буде самому зайнятися оздоровчими вправами та й її долучити. А то – які слабенькі стали, трохи похолодало на вулиці, одразу застуда.

- Правильно. А то весь час доведеться на ліках сидіти – хіба це здоров’я? Треба гуляти частіше на свіжому повітрі – це корисно. Тож, якщо все ж звільнишся, приїжджай до парку кататися. Ми збираємося біля п’ятої години.

- Буду старатися!