Кого з наших сучасників вважають моральним авторитетом нації? Чи маєтака особа володіти даром слова? Чи сприяє розвиткові такого дару риторичнакомпетентність? Викладіть свої думки в короткому творі, написаному у формідіалогу.Дорогі старшокласники! Я хочу поділитися з вами думками, які допо могли мені досягнути деяких успіхів. Моя філософія життя завжди буладуже Мале зроблене є завжди більше, ніж балаканина про найбільші подвиги».Я народився в Україні і не відчуваю потреби вдавати, що я хтось інший.У західній культурі найбільшою образою є назвати когось перевертнем. Якби я вдавав, що я англієць, росіянин чи поляк, то не шанував бисебе самого.А якщо людина сама себе не шанує, то як може сподіватися, що її пошанує хтось інший? Кожен гарно усміхається, але вважає таку людину неповноцінною.Життя навчило мене: найкраще бути самим собою. Я був, є і помру українцем. Я завжди пильнував, щоб не принизити своєї гідності. Особливо важливо, щоб я як українець не принизив моїми діями гідності мого народу. Я гордий зі свого походження і вірю в краще майбутнє України.Я вважаю, що Україна — це велике дерево, яке живиться соками української землі, а розпускає гілки по всьому світу. Деякі нездорові гілки всохнуть.Але корінь здоровий — гілки і галузки відростуть....Багато було тих, хто віддав своє життя і загинув за ідею України. Але є багато тих, хто живе і творить для тієї самої ідеї як в Україні, так і за її межами.Якщо відновимо в собі правдиве почуття гордості — з того, що ми витримали й пережили, то ніхто не зможе нам перешкодити стати рівними з іншими визнаниминародами світу. Ніхто не перешкодить нам почувати себе добрими для себе, нашого народу і світу....Головне в житті — не занепадати духом і вірити у кращий завтрашній день.

Роки йдуть, часи минають. Оглянімося навколо і подумаємо. Мені здається, що зараз ми приділяємо занадто багато уваги речам. Більш, ніж вони на те заслуговують. Де в кого вони стали майже метою життя. Чому це так?Звичайно, кожному хочеться мати красивий одяг, елегантне взуття, чудову косметику. 1 цілком природно, що людина прагне гарно одягтися і взагалі чудово виглядати. Але... Існує одне "але" — речі ніколи не повинні посідати чільне місце в нашому житті, тому що у людини є найцінніший скарб — її душа. Я вважаю, що головне у кожного — це його внутрішній світ, його інтереси, знання, вміння. Але ще й ставлення до людей, до навчання, до роботи, а також заслуги самої людини, її самооцінка і самоаналіз.Одна моя знайома весь час скаржиться, що в неї немає справжніх друзів. Все в неї є: і магнітофон, і косметика, і різні цікаві дрібнички. І дарує досить часто вона їх своїм знайомим. А ось друзів нема, і на душі у неї погано. Я думаю: а що вона зробила, щоб придбати друзів? Чим вона цікава? Що вміє сама? Мабуть, нічого. їй не слід думати, що людину можна зробити другом, давши їй поносити модну річ чи щось подарувавши. Друзів треба завойовувати. Не дивитись на людей з презирством. Не поводитись із ними нахабно. Не ставити себе вище за інших. Бути привітним і лагідним, поважати людей, частіше усміхатися. Тому я порадила знайомій дівчині проаналізувати свою поведінку і попрацювати над собою. Треба бути цікавою людиною. Для цього — більше читати, відвідувати різні гуртки, мати якесь хобі. І тоді, я сподіваюсь, моя знайома знайде собі справжнього друга.Отже, я бажаю всім людям душевного багатства. Я хочу, щоб люди робили побільше добрих справ, а не були подібні до горезвісного гоголівського героя Плюшкіна — персонажа "Мертвих душ".

Роки йдуть, часи минають. Огляньмося навколо і подумаємо. Мені здається, що зараз ми приділяємо занадто багато уваги речам. Більш, ніж вони на те заслуговують. Де в кого вони стали майже метою життя. Чому це так?

Звичайно, кожному хочеться мати красивий одяг, елегантне взуття, чудову косметику. 1 цілком природно, що людина прагне гарно одягтися і взагалі чудово виглядати. Але... Існує одне "але" — речі ніколи не повинні посідати чільне місце в нашому житті, тому що у людини є найцінніший скарб — її душа. Я вважаю, що головне у кожного — це його внутрішній світ, його інтереси, знання, вміння. Але ще й ставлення до людей, до навчання, до роботи, а також заслуги самої людини, її самооцінка і самоаналіз.

Одна моя знайома весь час скаржиться, що в неї немає справжніх друзів. Все в неї є: і магнітофон, і косметика, і різні цікаві дрібнички. І дарує досить часто вона їх своїм знайомим. А ось друзів нема, і на душі у неї погано. Я думаю: а що вона зробила, щоб придбати друзів? Чим вона цікава? Що вміє сама? Мабуть, нічого. їй не слід думати, що людину можна зробити другом, давши їй поносити модну річ чи щось подарувавши. Друзів треба завойовувати. Не дивитись на людей з презирством. Не поводитись із ними нахабно. Не ставити себе вище за інших. Бути привітним і лагідним, поважати людей, частіше усміхатися. Тому я порадила знайомій дівчині проаналізувати свою поведінку і попрацювати над собою. Треба бути цікавою людиною. Для цього — більше читати, відвідувати різні гуртки, мати якесь хобі. І тоді, я сподіваюсь, моя знайома знайде собі справжнього друга.

Отже, я бажаю всім людям душевного багатства. Я хочу, щоб люди робили побільше добрих справ, а не були подібні до горезвісного гоголівського героя Плюшкіна — персонажа "Мертвих душ".