7. Визначити рядок, у якому міститься речення з парним сполучником: А) Веселку обожнювали, як сонце, і землю, і трави. Б) Ріс місяць і блід, росли скелі і блідли. В) Славнозвісні чайки козаків не боялися ні бурі, ні оснащених важкими гарматами турецьких галер. Г) Козаки були вмілими воїнами не тільки на суші, а й на морі.

Відповідь:

Г. Козаки були вмілими воїнами НЕ ТІЛЬКИ на суші, А Й на морі.

Пояснення:

Капсом виділені ті самі парні сполучники.

Над сенсом життя тисячоліттями мислять вчені, філософи, поети. А мені здається, що я розумію сенс життя. Звичайно ж, сприймаю я його по-своєму. І не розумом, а почуттям.

Буває такий стан, коли кожною клітинкою тіла відчуваєш: живеш. Кожну хвилину гостро відчуваєш радість життя. Ось саме до такого почуття люди прагнуть весь життєвий шлях. І саме в ньому вони все бачать сенс життя, хоча пояснюють його по-іншому. По-різному пояснюють. Хтось – служінням Батьківщині, хтось – особистою матеріальною вигодою, престижем, успіхом, хтось – користю

суспільству, служінням.

писала долго,заслуживаю ?

Наш національний характер

Національний характер — це "дух" народу, найглибші його прояви, які об'єднують людей окремої нації. Він виникає історично, внаслідок певних етапів, які проходить окрема маса людей, і впливів, яких вона зазнає.

Головні причини формування національного характеру, або менталь ності, географічне положення країни, історичні обставини, суспільні умови, культура та власне особливості психології цього народу. Найяскравішими представниками вітчизняного світобачення, на думку вчених, були Г. Сковорода, Т. Шевченко та М. Гоголь. Саме в їхній творчості ми знайдемо найглибше його розуміння.

Україна розташована на надзвичайно плодючій землі, тому кожна українська сім'я могла повністю забезпечити себе і селитись окремо. Від землі залежала людська доля, тому зв'язок із землею посилювався як запорука щастя. Українець розумів землю як святу матір, бо з неї створено людину, вона освячена кров'ю предків та захисників. Для нації хліборобів земля була годувальницею; бити її без потреби вважалося таким же страшним гріхом, як бити матір. Найурочистішою клятвою вважалося з'їдання грудочки землі — форма причастя до найбільшого скарбу. Радіючи роботі на землі, українець прагнув близості до природи більше за спілкування з людьми. Великі простори його землі виховували у ньому поклоніння життю, сонцю, землі. Маючи природу як основний шлях пізнання Бога, людина ототожнювала її із Творцем. Такий бог об'єднував собою небо й землю, а значить і Всесвіт, з народом та з окремою людиною.