1. Виберіть варіант закінчення, з яким слід написати слово молодняк (великої рогатої худоби) у родовому відмінку однини: а) –у; в) –ів; б) –а; г) –ом. 2. У реченні „Я ще жодного разу не перепливав Псла „ виділене слово має закінчення -а тому, що... (виберіть варіант): а) у цьому слові збігаються аж три приголосні; б) автор речення допустив помилку; в) автор речення забув, що назви річок у родовому відмінку мають закінчення -у(-ю); г) у назві річки наголос падає на останній склад. 3. Продовжіть речення: „Іменники, що означають назви установ, організацій у родовому відмінку однини мають закінчення...”: а) -а(-я); в) -е(-є); б) -у(-ю); г) -і(-ї 4. Продовжіть речення „Іменники чоловічого роду, що означають збірні поняття у родовому відмінку однини мають закінчення...” : а) -а(-я); в) –ів; б) -у(-ю); г) –ом. 5. У реченні „Не мала баба клопо..., та купила порося” виділене слово має закінчення (виберіть варіант): а) – та; в) – тів; б) – ту; г) –чу. 6. Зазначте правильний варіант написання прізвища та імені Гордій Петро в орудному відмінку однини : а) Гордій Петром; в) Гордійом Петром; б) Гордієм Петром; г) Гордія Петра. 7. Зазначте правильний варіант написання чоловічого прізвища Колесник в українській мові в давальному відмінку однини: а) Колесник; в) Колеснику; б) Колесника; г) Колесником. 8. Продовжіть речення: „Жіночі прізвища на –й та приголосний в українській мові...”: а) відмінюються; б) не відмінюються; в) можуть відмінюватись і не відмінюватись; г) треба звернутися до словника. 9. Зазначте правильний варіант написання прізвища в реченні „Факультет пишається студентом (Ковалишин) Андрієм”: а) Ковалишин; в) Ковалишином; б) Ковалишиним; г) Ковалишиновим

Відповідь:

1)в 2)г  3)б  4)в  5)б  6)г  7)в  8)в  9)в або г

Пояснення:

ТАК?

Грудень 1828 року видався морозним, холодним. Пасажири диліжанса, який уже наближався до столиці, тепліше куталися в одяг, нетерпляче постукували підборами черевиків. Тільки двоє юнаків, здавалося, не звертали на холод уваги. Вони з нетерпінням чекали прибуття на станцію, щоб швидше, уже завтра, кинутися у вир життя, здійснити свою заповітну мрію: послужити суспільству, народові, батьківщині. Це був М. Гоголь і його товариш по Ніжинській гімназії вищих наук Данилевський. Хлопцям навіть на думку не спадало, що таких, як вони, до Петербурга прибувало тисячі щодня. Юні мрійники швидко позбувалися у вели кому місті ілюзій і поповнювали штат чиновників. Тільки небагатьом, найталановитішим, найнаполегливішим, найпослідовнішим, вдавалося стати відомим письменником, художником або вченим.

Гоголь не загубився у столиці. Попрацювавши переписувачем паперів, він кидає службу і поринає у літературну діяльність.
Незважаючи на те, що писав Гоголь російською мовою, зображував він здебільшого у своїх творах побут, вірування і звичаї саме українців. Задумавши „Вечори на хуторі поблизу Диканьки”, майбутній класик двох літератур звертається по до до матері, просить, щоб вона прислала йому описи українських зви чаїв та національних костюмів, народні легенди та перекази, пісні та казки.
Незабаром з'являється перша частина „Вечорів...”. Вона мала великий успіх. Мудрий і хитруватий хуторянин Рудий Панько розповідає веселі і водночас страшні історії. Героями його оповідей ставали сильні, безстрашні й веселі сільські па рубки і красиві й горді дівчата та їхні батьки, можливо, трішечки грубуваті й простакуваті, але добрі й щедрі. Персонажі живуть чесно, красиво, у їхньому світі добро бере верх над злом, любов — над ненавистю, красиве завжди переважує потворне.
Оскільки ранній Гоголь творив у річиші романтизму, то у сюжетах його „Вечорів...” тісно переплітається реальне з фантастичним, поряд з людьми діють казкові містичні сили. Відьми та чорти намагаються впливати на вчинки людей, втручаються в їхні долі, але частіше людина виявляється сильнішою, і нечистій силі доводиться допомагати персонажам перебороти перешкоди на шляху до кохання і щастя.
Взірцем для наслідування для багатьох українських письменників, наприклад П. Куліша, М. Костомарова, Є. Гребінки, М. Старицького, стала повість М. Гоголя „Тарас Бульба”, у якій він відтворив широку картину національно-визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти. Як зазначають дослідники творчості письменника, ця повість — пристрасний гімн батьківщині, це геніальна пісня про любов до рідного народу та ненависть до її ворогів.
Головний герой твору втілює в собі кращі риси українського народу. Тарас — людина великої сили волі, захисник знедолених і пригноблених, він відзначається неабияким природним розумом і фізичною силою. Все життя персонажа пов'язане із Запорозькою Січчю, із товариством, його він повністю присвятив справі захисту вітчизни. Такими самими мріяв бачити й синів. Старший син Тараса, Остап, унаслідував кращі риси батька, його силу, міць, патріотизм. А от молодший, Андрій, вродився людиною романтично налаштованою, його душа більше тяжіла не до битв, а до тихих радощів кохання. Він був сміливий і відчайдушний, але його душа була відкрита й для інших почуттів. Ця особливість його характеру і стала причиною трагедії. Андрій покохав прекрасну полячку. І ця любов суперечила почуттю обов'язку. Юнак стає на шлях зради, та любов не зробила Андрія щасливим, через неї він втратив совість, товаришів, батьків, батьківщину. і врешті-решт за неї поплатився життям, прийнявши смерть від руки батька.
Повість „Тарас Бульба” була улюбленим твором М. Гоголя. Цінним у ній є не тільки відображення волелюбності й патріотизму українських козаків-запорожців, а й показ сильних і слабких сторін національного характеру.
Своєю творчістю геніальний митець прославив свій народ, його самобутню культуру, розкрив перед читачами духовно багатий його внутрішній світ, поривання до вільного й щасливого життя.

-Добридень, Сашко!

-Добридень, Наталіє Петрівно!

-О, як ти підріс за літо! Вже такий високий став!

-Еге, підріс! Тепер буду вищий за всіх у класі, а я цього соромлюся!

-Тю, не переживай. Діти всі ростуть. Будеш скоро високим, як твій батько!

-Ой людоньки, не хочу! 

- Чому? Чоловіки мають бути високими та стрункими! І ти будеш!

- Кахи-кахи! Який же я чоловік? Мені ж тільки 9 років!

- Сашко, ну, ти ж колись станеш дорослим... Від цього нікуди не дінешся.

- Мені ще ого-го скільки років бути дитиною. Ще треба школу закінчити. А вона така складна… Думаю, що доведеться ще років 30 вчитися в ній.

- Чому це?

- Важко гризти мені, Наталіє Петрівно, граніт науки цей.

- Ой, нещастя моє, треба старатися. Сумлінно виконувати всі домашні завдання.

- Ой, людоньки, так я ж їх виконую! От тільки оцінки погані!

- А чому тоді оцінки погані?

 - Я ж кажу: граніт науки важко мені гризеться.

- Ах смішний же ти, Сашко!

- Ой лишенько, я ж до школи запіснююсь!

- Ну добре, бувай.

- Будьте здорові!