1)
Епітет – це яскраве образне визначення, завдяки особливій функції в тексті, допомагає слову набути нового значення або смислового відтінку, дає ідейно-емоційну оцінку, наприклад: «Прощавайте, сині гори, білії сніги», «Швидкий як блискавка, легкий немов пух»,
Метафора – це словосполучення переносних значень, метафора ґрунтується на подібності предметів або явищ у найрізноманітніших рисах, наприклад: «Серце нудьгує, і плаче воно» — проста дієслівна метафора, «Коли усе в тумані життєвому загубиться» — подвійна метафора.
2)
Ясний, як сонечко.Але в ночi. (мiсяць), Тече, а не вода, біле, а не сніг (молоко), Летить, а не птиця, виє, а не звір (вітер).
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Визначити типи складних синтаксичних конструкцій: 1. Хай це, можливо, і ненайсуттєвіше, але ти, дитино, покликана захищати своїми дольками крихітну свічечку букви «і», а також, витягнувшись на пальчиках, оберігати місячний серпик букви «є», що зрізаний з неба разом із ниточкою. 2. Серед свіжого відкритого порубу далеко видніється наметами Писанчин табір: зелений ліс із його прохолодою уже відступив, і з кожним днем він відступає все далі, одні товстелезні колоди лежать безладно розкидані по ділянці, мов полеглі на полі бою. 3. Тисячі років летять так лелеки, не змінюючи своїх шляхів, і тисячі років стрічають їх над морем похмурі орлині зграї, які намагаються скинути лелек назад у море, відігнати від свого материка, побити, пошматувати, понищити, але не відступають лелеки, не лякаються, сміливо й відчайдушне йдуть груди на груда, крила на крила, старі вожаї першими приймають удар, ідучи на стіну старих орлів.
На ній був напис: «О здравії раба Божого Івана Найди, гетьмана
правобережного українського».
Слова ці злякали Найду. Хто зробив на проскурі цей страшний напис?
Найда, відчувши голод, відкусив шматочок проскури і відчув у роті щось неїстівне. Витягнувши із рота м’якушку, він помітив у ній клаптик паперу.
Хвилюючись, руками підніс його до лампадки. Це був шматочок записки. Найда почав обережно розламувати проскуру. Витяг ще клапоть, приклав до того, який уже був у нього. У записці йшлося про скарб, закопаний запорозьким козаком на кручі біля річки Саксаганки. Найда склав записку й сховав. Радість і почуття чогось надзвичайного наповнювали його серце. Найда підійшов до свого ложа, щоб узяти патерицю й чотки та піти до церкви. Він простяг руку, але з криком відсахнувся… Замість чоток на ложі лежали спис і довга низка куль.