Випишіть тільки займенники. Ти – наше диво калинове, Кохана материнська мово. Чого ви плачете, тополі? Чи від образи, чи від болю? Щоб ми всі шанували рідну мову І рідну пісню, любу і чудову. Люблю я Бога, маму й тата, Люблю село, де рідна хата. Визначити рід, число, відмінок і з'ясувати синтаксичну роль. Перше слово людини – мама. Це вона подарувала нам життя, стала нашою святинею. Виховує мати синів, дочок, надіється на них. 4. Відгадайте загадки-жарти. Запишіть займенники. Які два займенники псують шляхи? Які три займенники підкажуть, що треба зробити з брудними руками? У якому слові сім однакових займенників?

Відповідь:

1. [...], і (...), (якщо ...).

Зорі яскраво миготітимуть на тлі нічногo неба, і Місяць усміхатиметься їм своїм ніжним оксамитовим сяйвом, якщо Вітер своєю силою порозганяє темно-сизі, важкі хмари.

2. (Коли ...), [...], але [...].

Коли всі спланують свої робочі графіки, ми вирушаємо із друзями у подорож, алсе завжди з нами траплясться якась весела пригода, особливо під час зборів.

3. [...], (так що ...), та [...].

Зранку на чорні проталини покрапав дощик, так що вже було по-весняному свіжо, та пахла молоденька травичка.

Однорідні члени речення — це такі члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію, відносяться до одного й того самого члена речення і поєднуються між собою сурядним зв’язком. Однорідні члени речення рівноправні і не залежать одне від одного. Вони називають поняття, близькі за своєю сутністю.

Наприклад, правильно сказано:

а) Тут були і авіатори, і танкісти, і артилеристи. (О. Гончар.) Але до цього переліку не можна додати “й офіцери”, бо це поняття іншого плану, ніж попередні назви;

б) Люблять жінки свою ланкову за слово тверде, за веселу вдачу й надійну дружбу.(А. Шиян.) Проте було б неправильно це речення оформити так: “за слово тверде, за веселу вдачу і що вона надійна подруга” — бо член речення і підрядне речення не можуть бути рівноправні;

Якщо в реченні є два або більше підметів, присудків чи однакових додатків, то вони однорідні.

1. Ми віддамо Вітчизні всі пориви, і дум політ, і силу наших рук. (В. Сосюра.)

2. В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.

3. В яру колись гайдамаки табором стояли, лагодили самопали, ратища стругали.

4. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. (З тв. Т. Шевченка.)