Провідміняти займенники: наш, усякий, такий, вона.

Н.в.- наш

Р.в.- нашого

Д.в.- нашому

З.в.- наш, нашого

О.в.- нашим

М.в.- (на) нашому, (на) нашім

Н.в.- усякий

Р.в.- усякого

Д.в.- усякому

З.в.- усякий, усякого

О.в.- усяким

М.в.- (на) усякому, (на) усякім

Н.в.- такий

Р.в.- такого

Д.в.- такому

З.в.- такий, такого

О.в.- таким

М.в.- (на) такому, (на) такім

Н.в.- вона

Р.в.- її, неї

Д.в.- їй

З.в.- її, неї

О.в.- нею

М.в.- (на) ній

Н. п’ять тисяч вісімсот тридцять сім
Р. п’ятьох тисяч восьмисот тридцяти (тридцятьох) семи (сімох)
Д. п’ятьом тисячам восьмистам тридцяти (тридцятьом) семи (сімом)
З. п’ять тисяч вісімсот тридцять сім / п’ятьох тисяч вісімсот тридцятьох сімох
О. п’ятьма тисячами вісьмастами тридцятьма сімома
М. на … п’ятьох тисячах восьмистах тридцяти (тридцятьох) семи (сімох)

Н. три мільйона шість тисяч дев’яносто дев’ять
Р. трьох мільйонів шести (шістьох) тисяч дев’яноста дев’яти (дев’ятьох)
Д. трьом мільйонам шести (шістьом) тисячам дев’яноста дев’яти (дев’ятьом)
З. три мільйона шість тисяч дев’яносто дев’ять / трьох мільйонів шістьох тисяч дев’яноста дев’ятьох
О. трьома мільйонами шістьма (шістьома) тисячами дев’яноста дев’ятьма (дев’ятьома)
М. на … трьох мільйонах шести (шістьох) тисячах дев’яноста дев’яти (дев’ятьох)

Н. чотирнадцять тисяч двісті три
Р. чотирнадцяти (чотирнадцятьох) тисяч двохсот трьох
Д. чотирнадцяти (чотирнадцятьом) тисячам двомстам трьом
З. чотирнадцять тисяч двісті три / чотирнадцятьох тисяч двісті трьох
О. чотирнадцятьма тисячами двомастами трьома
М. на … чотирнадцяти (чотирнадцятьох) тисячах двохстах трьох

    Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям. 
      Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги. 
      Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків". 
      Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими над природою відстоюють щастя людини. 
      А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні! 
      Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ. 
      На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді. 
Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя.