Позначте речення, у яких є уточнюючий член.А 1882 року в Києві розпочалося друкування щомісячного журналу «Київська старовина».Б Десь там, глибоко внизу, двигтить, невтомно пульсує душа корабля.В Прийшовши в літературу, Василь Симоненко, наділений щедрим талантом і непідкупним розумом, голосно заспівав сердечну пісню.Г Замок пишався на всю околицю, і здалека було його видно.Д Хлоп'я, сполохане пострілом, щодуху втікало, стрімголов віддалялося луками.Е Пізніше, з настанням осені, ми завжди йтимемо до лісу за цим п'янким ароматом дозрілого хмелю.​

Відповідь:

Скоріше всього д... але можливо і б..

Пояснення:

  Твір розповідного характеру "Я люблю читати":

   Читання - моя улюблена справа. Я дуже люблю читати фантастику, історичні твори, детективи. Щоразу, коли я беру у бібліотеці нову книгу, я огортаю її у обкладинку. Так я бережу її від різноманітних неприємних ситуацій.

   Щоразу я роблю чай, сідаю у зручне крісло під лампою та починаю читати. Я читаю повільно, вдумливо. Здається, що весь світ зникає. Залишаюсь тільки я, герої та вигаданий автором світ. Читати дуже корисно. Це розвиває мене як особистість, навчає, надихає та надає життєвий досвід.

Я люблю птахів, із задоволенням гаю за ними. Найбільше мені подобаються снігурі — казково красиві птахи. Якось побачив снігурів на горобині, І мені спало на думку зробити власного снігура і причепити його на гілочку. Що ж І цього вийде? Стояла глибока осінь. Листя майже облетіло. Стих пташиний хор. Раніше в кронах дерев, що ростуть на проспекті, птахи улаштовували розспіви, радували перехожих своїм гомоном. А зараз на проспекті переважають гудки та шум автомобілів і брязкіт трамваїв.

Недалеко від нашої семиповерхівки росте розкішна горобина. Вона давно вже

скинула листя, і лише соковиті пишні грона ягід полум’яніють у сонячні та хмурі дні.

Одного разу, повертаючись зі школи, я звернув увагу на нашу горобину. З кро ни дерева чувся звук, схожий на стогін, паче кликали на до Тихенько-’Я хенько я пішов на цей звук, і мені відкрилася незвичайна картина: гілки горобини були вкриті казковими птахами, що сиділи нерухомо, наче заворожені. Поважні, надуті, з яскраво-червоними грудками, у синювато-чорних капелюшках, з бліЯ кучими чорними крилами, інші — з сірувато-блакитними грудками, вони майжі причарували мене. Я впізнав у цих ошатних птахах снігурів. Батько колись розио» відав, що святкове оперення зовсім не гармонує з вдачею цих малорухомих, ЛЯ кливих і нетовариських птахів.

Читать полностью: http://tvori.com.ua/snigur-na-gorobini-tvir-opovidannya-za-danim-syuzhetom/#ixzz4fNca3WPV